Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 753/15748/16-ц
провадження № 61-33992св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві на рішення Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Колесника О. М. від 05 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Слюсар Т. А., від 05 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст вимог заявника
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України до та станом на 24 серпня 1991 року.
Заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 він народився у м. Ковель Волинської області і постійно проживав на території України станом
на 24 серпня 1991 року, оскільки його батько проходив військову службу у політвідділі військової частини 12242, що знаходилась на території України. 19 серпня 2016 року він звернувся до міграційної служби із заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням, однак йому у цьому було відмовлено із роз`ясненням щодо надання судового рішення про встановлення відповідного юридичного факту, а тому просив задовольнити заяву.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України до та станом на 24 серпня 1991 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником надано достатньо доказів на підтвердження його народження та проживання до та станом на 24 серпня 1991 року на території України.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у
м. Києві відхилено, а рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 05 липня 2017 року залишено без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляд цивільних і кримінальних справ, Головне управління Державної міграційної служби України у м. Києві просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не довів належними та допустимими доказами факт його проживання до та станом на 24 серпня 1991 року на території України. Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року (далі - Порядок) передбачено, що встановлення належності до громадянства України стосується, зокрема особи, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття і батьки, яких належать до категорії, зокрема, осіб які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України. Проте батько позивача разом із матір`ю проживали на території України до 1992 року, після чого його було переведено за місцем служби до м. Фаніполь, що стало підставою для повернення до Республіки Білорусь, а тому заявник не належить до категорії осіб, які мають право на отримання громадянства України. Крім того, суд не визначився із суб`єктним складом учасників справи, оскільки відповідно до пункту 4 Порядку документи з питань громадянства особою, яка постійно проживає за кордоном, подаються до дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи,
а тому ГУ ДМС України у м. Києві не є заінтересованою особою у цій справі.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ковель Волинської області Української РСР, є громадянином Республіки Білорусь, що підтверджується копією закордонного паспорта (а. с. 10).
Батько позивача ОСОБА_2 з 21 серпня 1989 року проходив військову службу у м. Ковелі, а з 6 грудня 1989 року по 1992 рік був переведений до військової частини 12242, яка розташовувалася у м. Стрий Львівської області. Разом з ним проживали дружина та син, який з 28 серпня 1991 року по 04 вересня 1991 року перебував на стаціонарному лікуванні у Стрийській міській клінічній лікарні.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 234 ЦПК України 2004 року визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.