ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2019 року
Київ
справа №2а-6653/09/1770
адміністративне провадження №К/9901/5671/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015 (суддя Літвінова А.В. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 (головуючий суддя Бєлова Л.В., Вівдиченко Т.Р., Міщук М.С.) у справі №2а-6653/09/1770 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Державної податкової інспекції у місті Рівне про скасування податкової вимоги та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до суду із позовом про скасування податкової вимоги ДПІ у місті Рівне від 14.05.2009 №1/536 та звільнення активів товариства від податкової застави.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015, позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015, прийняте нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що судами порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи та прийнято необґрунтоване рішення. Як вказує позивач, договір оренди земельної ділянки, укладений з Рівненською міською радою є нікчемним з моменту його укладення, тому пред`явлення податкової вимоги є неправомірним.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 у справі №2а-6653/09/1770.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №2а-6653/09/1770 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2019 попередній розгляд справи призначено на 05.11.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне. Рішенням Рівненської міської ради від 26.06.2008 №1644 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, вилучення та надання земельних ділянок" позивачу надано в оренду на сорок дев`ять років земельну ділянку площею 1958 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративного будинку та попереджено землекористувача про те, що нарахування орендної плати за земельну ділянку проводиться з дня ухвалення цього рішення (пункт 20).
Між Рівненською міською радою (орендодавець) та ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (орендар) укладено договір оренди від 16.02.2009 №040958300013, який від імені позивача підписано директором дирекції Кедрук Т .Д. Договір зареєстровано у Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах" 12.03.2009 за №040958300059.
На момент укладання договору оренди ОСОБА_2 діяла на підставі довіреності від 18.08.2008, виданої ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".
Позивачем 20.03.2009 подано до контролюючого органу податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік, у якій платник самостійно обчислив і зазначив суму податкового зобов`язання в розмірі 288815,97грн. та подано уточнюючі податкові розрахунки земельного податку за 2008 та 2009 роки у зв`язку з оформленням договору, якими нараховано до зменшення відповідне податкове зобов`язання в сумі 26760,63грн. з суми 52074,38грн. та повну суму податкового зобов`язання у розмірі 24965,48грн.
Листом від 28.04.2009 №0808-04-02/11719 позивач повідомив ДПІ у місті Рівне про те, що договір був підписаний директором Рівненської обласної дирекції ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" з перевищенням наданих їй повноважень і є нікчемним, а тому не створює ніяких зобов`язань між ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та Рівненською міською радою, просив прийняти уточнений податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік.
ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 30.04.2009 подано відповідачу уточнюючу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік, якою нараховано до зменшення повну суму податкового зобов`язання у розмірі 288815,97грн. (податковій декларації присвоєно статус "До відома") та уточнюючі податкові розрахунки земельного податку на 2008 та 2009 роки, якими відповідно нарахований земельний податок в розмірі 26760,63грн. (з 26.06.2008) та 24965,48грн. (уточнюючим податковим розрахункам присвоєно статус "До відома").
Окрім того, ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" листом від 30.04.2009 №690 повторно повідомило податкову інспекцію про те, що договір є недійсним, так як був підписаний директором з перевищенням наданих їй повноважень.
Державною податковою інспекцією у місті Рівному 14.05.2009 сформовано першу податкову вимогу №1/536, яка отримана позивачем 21.05.2009, згідно з якою сума податкового боргу за узгодженим податковим зобов`язанням з орендної плати за землю з юридичних осіб становить 108102,32грн. та 19.05.2009 зареєстровано податкову заставу активів позивача, реєстраційний номер запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 8727930. З 03.07.2009 зареєстровано внесення змін до вищевказаного реєстраційного запису, а саме зареєстровано податкову заставу активів позивача згідно з актом опису від 02.07.2009 №48.
Начальником відділу виконавчого комітету управління земельних відносин Рівненської міської ради 05.06.2009 на підставі частини другої статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, частини другої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скасовано державну реєстрацію від 12.03.2009 за №040958300059 договору від 16.02.2009 №040958300013.
Не погодившись з рішеннями податкового органу, ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до суду.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 позов задоволено частково.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2014 касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Судом касаційної інстанції зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджено підстави для нарахування позивачеві земельного податку в 2008- 2009 роках та не з`ясовано наявність підстав для поширення податкової застави на активи позивача, її зміст, дату виникнення відповідного права і межі її застосування.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015, позов задоволено частково. Зобов`язано ДПІ у місті Рівне звільнити активи ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" з під податкової застави, що зареєстрована згідно витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 19.05.2009 №23509420 та від 03.07.2009 №23975434. У задоволенні позовних вимог про скасування податкової вимоги ДПІ у місті Рівне від 14.05.2009 №1/536 відмовлено.
Задовольняючи позов частково виходив з того, що відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Оскаржувана позивачем перша податкова вимога від 14.05.2009 №1/536 стосується заборгованості з орендної плати з юридичних осіб за період березень-травень 2009 року, тобто за період, по якому у позивача згідно положень статтей 13, 15 Закону України "Про плату за землю" та статті 125 Земельного кодексу України був відповідний обов`язок зі сплати орендної плати. За таких обставин відповідачем правомірно сформовано першу податкову вимогу від 14.05.2009 №1/536.
Верховний Суд, переглянувши постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.