ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2019 року
Київ
справа №821/1297/15-а
касаційне провадження №К/9901/28962/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Цюрупинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 (суддя Войтович І.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 (головуючий суддя - Семенюк Г.В., судді: Потапчук В.О., Жук С.І.) у справі №821/1297/15-а за позовом Фермерського господарства "Кудаси" до Цюрупинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Фермерське господарство "Кудаси" звернулося до суду з адміністративним позовом до Цюрупинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2014 № 0009091500 та зобов`язання прийняти декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року від 19.11.2014 № 9067597794.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 22.01.2016 позовні вимоги задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.11.2016 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 залишив без змін.
Цюрупинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 209.6, 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Цюрупинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Фермерським господарством "Кудаси" у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт від 17.12.2014 № 355/15-2/31694152.
За результатами перевірки Цюрупинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 № 0009091500 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 76151,5 грн., в тому числі 60922 грн. основного платежу та 15230,5 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення податковий орган посилався на допущення позивачем арифметичної (методологічної) помилки, що вплинула на розрахунки з бюджетом та призвела до заниження податку в сумі 60922 грн., що підлягає сплаті до бюджету.
Висновки податкового органу ґрунтуються на встановлених за результатами проведення позапланової виїзної перевірки позивача у акті від 26.09.2014 № 481/22-0/31694152 порушеннях Фермерським господарством "Кудаси" вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 186.1, 186.4 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Допущення вказаних порушень відповідач пов`язує з недотриманням позивачем правил перебування на спеціальному режимі оподаткування, передбачених пунктом 209.6, 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, а саме - постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Так, за висновками відповідача, у позивача відсутні об`єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2013 по 30.06.2014, які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим Фермерське господарство "Кудаси" позбавлене права на спеціальний режим оподаткування з 01.07.2014, саме з цієї дати у позивача виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування.
Вказані висновки податкового органу слугували підставою для прийняття рішення від 13.10.2014 № 1 про виключення Фермерського господарства "Кудаси" з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування, а також для невизнання податковою звітністю поданої позивачем спеціальної декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправність рішення від 13.10.2014 № 1 про виключення Фермерського господарства "Кудаси" з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування, що має наслідком необхідність усунення й інших негативних наслідків для позивача, пов`язаних з прийняттям вказаного акта індивідуальної дії.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.
У відповідності до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Згідно з пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Пунктом 209.7 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Таким чином, сільськогосподарське підприємство, у якого частка операцій з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, має право обрати спеціальний режим оподаткування.
Пунктом 209.11 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за № 2094/24626, платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123" (далі - декларація 0121-0123), яка є невід`ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.