1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



05 листопада 2019 року

Київ

справа №826/13926/14

адміністративне провадження №К/9901/5410/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,



розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2014 (суддя Дегтярьова О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 (головуючий суддя Грищенко Т.М., судді: Мацедонська В.Е., Лічевецький І.О.) у справі №826/13926/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,



ВСТАНОВИВ:



ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, третя особа - ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 №0000441701, податкової вимоги від 04.08.2014 №6390-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 04.08.2014.



Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.



Не погодившись з рішенням судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 оскаржив його у касаційному порядку. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 та прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.



В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права. ОСОБА_1 вказує, що анульовані відсотки не отримані позивачем і не могли бути отримані, оскільки це витрати позивача за користування коштами банку. Позивач наголошує, що анулювання кредитної заборгованості з урахуванням відсотків пов`язане з реалізацією договірних відносин, умови виконання яких визначаються виключно сторонами договору. Як зазначає позивач, зміна обсягу коштів при виконанні укладених договорів пов`язана з природою договірних відносин і зменшенням чи анулюванням заборгованості по відсоткам за кредитними договорами однією з сторін таких відносин не сприяє встановленню додаткових благ для іншої сторони. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про отримання ОСОБА_1 додаткового блага у зв`язку з анулюванням заборгованості за відсотки.



Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.



Третьою особою подано заперечення на касаційну скаргу, де ПАТ "Укрсоцбанк" наполягає, що анульовані (прощені) відсотки за кредитним договорим є додатковим благом, яке підлягає декларуванню фізичною особою з відповідним подальшим оподаткуванням.



Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.05.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 у справі №826/13926/14



Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/13926/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.



Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2019 справу призначено до розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 05.11.2019.



Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.



Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.



Результати перевірки оформлені актом від 22.04.2014 №1005/26-55-17-01-2114406579. Згідно акту відповідач вважав, що відповідно до наявної податкової інформації (лист ПАТ "Укрсоцбанк" від 14.02.2014 №11.1-186/79-183 та відомості по формі № 1ДФ) перевіряючий встановив, що ОСОБА_1 протягом 2012 року отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 797297,11грн., а саме - анульована сума заборгованості, який згідно норм Податкового кодексу України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік. Однак, всупереч вимогам підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пунктів 179.1, 179.7 статті 179 цього Кодексу позивач річну податкову декларацію за 2012 рік до податкової інспекції не подав та оподатковувану суму доходу не відобразив, податок на доходи фізичних осіб з суми отриманого доходу в розмірі 797297,11грн. до бюджету не сплатив.



За результатами проведеної перевірки позивачу визначений податок на доходи фізичних осіб за 2012 році в сумі 135325,91грн. та на підставі висновків акту перевірки відповідач 13.05.2014 прийняв податкове повідомлення-рішення №0000441701, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 169327,39 грн. (у тому числі: 135325,91грн. -- основний платіж, 34001,48грн. - штрафні санкції).



Надалі, в порядку положень статтей 59, 89 Податкового кодексу України ДПІ виставила ОСОБА_1 податкову вимогу від 04.08.2014 №6390-25 про сплату податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб в сумі 169327,39 грн. та прийняла рішення про опис майна у податкову заставу від 04.08.2014, примірники яких направила на адресу позивача.



Суди встановили, що факт отримання ОСОБА_1 зазначених вище спірних рішень відповідача підтверджується матеріалами справи та визнається представником позивача.



З підстав незгоди з правомірністю винесених рішень, позивач звернувся до суду.



Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що відповідно до діючого законодавства анульовані (прощенні) проценти за кредитним договором є додатковим благом, яке підлягає декларуванню фізичною особою з відповідним його подальшим оподаткуванням.



Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.



Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.



Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.



Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, податковий агент.



Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.



Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.



За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.



Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.



Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 18.08.2008 між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №380/2134/08-Пі.



За умовами договору Банк (Кредитор) зобов`язувався надати Позичальнику ( ОСОБА_1 ) кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у сумі 455000,00 доларів США, під 14% річних на поточні потреби, а Позичальник, в свою чергу, - прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит (проценти) в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі. Нарахування процентів за користування кредитними коштами нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом.



Факт отримання кредитних коштів в іноземній валюті в сумі 455000,00 дол. США визнається позивачем, а порядок і розмір нарахованих Банком відсотків за користування кредитними коштами позивачем не оспорюються.



Надалі, Банк надав позивачу згоду на дострокове погашення кредитної заборгованості за договором від 18.02.2008 №380/2134/08-Пі та про часткове списання заборгованості у разі погашення 100% основної суми кредиту та 50% нарахованих і несплачених відсотків (на дату здійснення операції), що засвідчується наявною в матеріалах справи копією листа ПАТ "Укрсоцбанк" від 30.07.2012 №19.1-01/5467



28.11.2012 Банк анулював кредитну заборгованість позивача по кредитному договору від 18.02.2008 № 380/2134/08-Пі в сумі 797291,11 грн. (що включає суму нарахованих відсотків), про що повідомив ОСОБА_1 листом-повідомленням від 28.11.2012 № 10.1-12.



Згодом, ПАТ "Укрсоцбанк" надало до ДПІ лист від 14.02.2014 №11.1-186/79-183 (у відповідь на запит від 07.02.2014 №4195/10/26-55-17-03-10), у якому повідомило про анулювання заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 18.02.2008 №380/2134/08-Пі та про відображення в своєму податковому розрахунку за формою 1-ДФ за звітний період 4-ий квартал 2012 року відомостей щодо нарахування та виплати позивачу доходу за ознакою " 126" (без зазначення конкретної суми коштів).



Таким чином, шляхом надсилання письмового повідомлення, кредитор повідомив позивача про прощення боргу за кредитним договором.



Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з огляду викладені обставини та наведені норми матеріального права судом вбачається підтвердженим факт отримання позивачем доходу на суму 797291,11грн. у розумінні підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.




................
Перейти до повного тексту