ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2019 року
Київ
справа №813/1926/16
адміністративне провадження №К/9901/28439/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 (суддя Кузан Р.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 (головуючий суддя Старунський Д.М., судді: Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі №813/1926/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щирецький завод залізобетонних конструкцій" до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" звернулося до суду з адміністративним позовом до Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2015 №0000822200, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 859248грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. У касаційній скарзі відповідач дублює висновки акту перевірки, зокрема, зазначає, що підприємство здійснювало реалізацію продукції фізичним особам без заключення з ними письмових договорів купівлі-продажу, у видаткових накладних відсутні необхідні реквізити, не встановлено здійснення витрат на транспортування товару, у ході проведеного дослідження фінансово-господарської діяльності позивача встановлено відсутність відвантаження продукції на ідентифікованого покупця, що свідчить про складання первинних документів без мети настання реальних наслідків.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, де ТОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" вказує, що вважає доводи податкового органу необґрунтованими. Як зазначає позивач, всі господарські операції з продажу продукції підтверджуються необхідними документами. Законодавством передбачено можливість продажу продукції власного виробництва через касу з оформленням видаткових касових ордерів. Відповідно до акту перевірки за перевірений період порушень ведення касової книги і касових документів, їх оформлення відповідачем не встановлено. Позивач наголошує, що контролюючим органом пропущено встановлений законодавством строк надання відповіді на скаргу платника податків, відтак відповідно до норм чинного законодавства така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня наступного за останнім днем зазначених строків.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі №813/1926/16.
Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2019 попередній розгляд справи призначено на 05.11.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.14, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт від 11.12.2015 №958/13-25-22-00/35263508. Перевіркою встановлено, зокрема, порушення ТОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" вимог пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 572833грн.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2015 №0000822200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 859248грн., у тому числі за основним платежем - 572832грн. та за штрафними фінансовими санкціями - 286416грн.
За наслідками адміністративного оскарження вказане рішення залишено без змін.
Не погодившись прийнятим рішенням, ТОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" звернулося до суду про його скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що наявні в матеріалах справи первинні документи свідчать про реальність господарських операцій з реалізації товару покупцям. Відповідачем не представлено суду доказів та не надано пояснень з приводу обґрунтованості висновків викладених у акті перевірки ТзОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів".
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань по податку на додану вартість були встановлені перевіркою факти реалізації товарно-матеріальних цінностей фізичним особам в значних обсягах без укладення з ними письмових договорів купівлі-продажу та без ідентифікації таких осіб (у видаткових накладних не вказано повністю ім`я та по-батькові, ІПН фізичної особи, номер та серія документу, що засвідчують фізичну особу, місце проживання та адресу відвантаження продукції), а також інші дані щодо ідентифікації особи.
Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.