ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №438/1237/16-а
адміністративне провадження №К/9901/45095/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 438/1237/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Дрогобицького об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області
про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій щодо перерахунку призначеної пенсії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 09 лютого 2017 року (постановлену у складі головуючого судді Слиша А.Т.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
12 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дрогобицького об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області, у якому просить суд:
визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області у відмові йому в застосуванні показника середньої заробітної плати по Україні за 2010 рік, 2012 рік при перерахунку його пенсії;
зобов`язати Дрогобицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області провести перерахунок призначеної державної пенсії з застосуванням показників за 2010, 2012 роки заробітної плати по Україні працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески;
зобов`язати Дрогобицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області провести перерахунок призначеної позивачеві державної пенсії з застосуванням середнього показника за 2015, 2014, 2013 роки, як показника, що передує року звернення (написання заяви) перерахунку пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 09 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з відсутності законних підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 02 жовтня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 438/1237/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 05 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 438/1237/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 06 листопада 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що позивач є пенсіонером за віком за списком № 2 з 24 серпня 2009 року та продовжував працювати на посаді заступника головного інженера НГВУ "Бориславнафтогаз" з капітального і поточного ремонту свердловин до 60-и річного віку.
За його заявами від 12 вересня 2011 року, 14 жовтня 2013 року та 06 жовтня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області був проведений перерахунок пенсії з 01 вересня 2011 року, з 01 жовтня 2013 року та з 01 жовтня 2015 року з урахуванням страхового стажу та заробітної плати, з якої було призначено пенсію. Тобто, було враховано збільшення страхового стажу, але застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2008 рік 1573,99 грн.
При первинному призначенні пенсії у 2009 році Управління Пенсійного фонду України в місті Бориславі відмовило позивачу у врахуванні страхового стажу кратності 1 рік за 1,5 року за роки роботи в Районі Крайньої Півночі.
Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 23 червня 2016 року у справі № 438/354/16-а зобов`язано Дрогобицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи у районах Крайньої Півночі та районів прирівняних до районів Крайньої Півночі з 11 січня 1983 року по 30 вересня 1993 року та з 01 жовтня 1993 року по 19 червня 1994 року в пільговому обчисленні з розрахунку один рік за півтора року та провести перерахунок та виплату пенсії з 28 вересня 2015 року.
У зв`язку з задоволенням позовних вимог, 07 жовтня 2016 року позивач звернувся до Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області з заявою про перерахунок пенсії в зв`язку зі зміною коефіцієнту стажу і середньої заробітної плати по Україні за рік, що передує року написання заяви "Звернення за перерахунком". Так як працював після призначення пенсії в 55-ти річному віці до 60-ти річного віку і сплачував податки у Пенсійний фонд.
28 жовтня 2016 року позивачу було проведено перерахунок пенсії згідно постанови суду від 23 червня 2016 року, але відмовлено у застосуванні показника середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.
На думку позивача, відповідач порушив вимоги діючого законодавства України і застосував показник 2008 року, який складає 1573,99 грн., що призвело до фактичного зменшення розміру пенсії і порушення його пенсійних прав.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Позивач зазначає, що він є пенсіонером за віком за списком № 2 з 24 серпня 2009 року та продовжував працювати на посаді заступника головного інженера НГВУ "Бориславнафтогаз" з капітального і поточного ремонту свердловин до 60-и річного віку. За його заявами від 12 вересня 2011 року, 14 жовтня 2013 року та 06 жовтня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області був проведений перерахунок пенсії з 01 вересня 2011 року, з 01 жовтня 2013 року та з 01 жовтня 2015 року з урахуванням страхового стажу та заробітної плати, з якої було призначено пенсію. Тобто, було враховано збільшення страхового стажу, але застосовано Показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2008 рік 1573,99 грн., не зважаючи на те, що ці всі роки він працював і сплачував податки у Пенсійний фонд. На думку позивача, якщо згідно Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" враховується стаж за додатково відпрацьовані роки, то відповідно і правомірно враховувати і середню заробітну плату на одну застраховану особу працівників зайнятих у галузях економіки України за ці самі роки. Крім цього, за ці роки його заробітна плата зросла вдвічі, відповідно і страхові внески у Пенсійний фонд зросли вдвічі. Отже, здійснюючи перерахунок пенсії починаючи з 01 вересня 2011 року, з 01 жовтня 2013 року та з 28 жовтня 2016 року відповідач повинен був застосувати показник 2013, 2014 та показник 2015 року (тобто середній Показник 2015, 2014 та 2013 років).
18 жовтня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких він зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Бориславського міського суду Львівської області від 09 лютого 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Частиною четвертою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що в разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що показник заробітної плати для перерахунку пенсії визначається за двома можливими методами за вибором пенсіонера.
За першим методом розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.
При застосуванні другого методу змінюються лише ті показники розрахунку заробітної плати, на які здійснюється посилання в цій нормі (за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону).
За змістом частини першої статті 40 Закону N 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.