ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №352/819/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21423/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 352/819/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області
про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області
на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2017 року (постановлену у складі головуючого судді Струтинського Р.Р.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
06 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області із вказаним позовом, який згодом уточнив та просив:
- визнати неправомірними дії Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - Тисменицьке ОУПФУ) щодо неврахування заробітної плати за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року за період з 01 червня 1981 року по 31 травня 1986 року незалежно від перерв, а також не зарахуванню йому стажу роботи у пільговому обчисленні (рік за півтора) за роботу в районах Крайньої Півночі за період з 22 червня 1976 року по 19 лютого 1981 року, з 20 лютого 1987 року по 23 вересня 1991 року;
- зобов`язати пенсійний орган врахувати при призначенні пенсії заробітну плату за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року за період з 01 червня 1981 року по 31 травня 1986 року незалежно від перерв, а також зарахувати йому стаж роботи у пільговому обчисленні (рік за півтора) за роботу в районах Крайньої Півночі за період з 22 червня 1976 року по 19 лютого 1981 року, з 20 лютого 1987 року по 23 вересня 1991 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 27 квітня 2013 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2017 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Тисменицького ОУПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні заробітної плати за 60 (шістдесят) календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року за період з 01 червня 1981 року по 31 травня 1986 року згідно довідки про заробітну плату № 214 від 25 квітня 2012 року. Зобов`язано Тисменицьке ОУПФУ врахувати ОСОБА_1 при призначенні пенсії заробітну плату, зазначену в довідці про заробітну плату № 214 від 25 квітня 2012 року за періоди роботи з 01 червня 1981 року по 31 травня 1986 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 27 квітня 2013 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови позивачу у врахуванні заробітної плати за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року за період з 01 червня 1981 року по 31 травня 1986 року згідно довідки про заробітну плату № 214 від 25 квітня 2012 року та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії, враховуючи дану довідку, з 27 квітня 2013 року підлягають до задоволення, оскільки саме з вини відповідача Тисменицького ОУПФУ при призначенні пенсії з 27 квітня 2013 року не враховано вищевказану довідку № 214, яку останній подав разом із всіма документами для призначення пенсії.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року апеляційну скаргу Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задоволено частково. Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2017 року в адміністративній справі № 352/819/16-а скасовано. Адміністративний позов за період з 27 квітня 2013 року по 05 грудня 2015 року включно залишено без розгляду. Визнано неправомірними дії Тисменицького об`єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні заробітної плати за 60 (шістдесят) календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року за період з 01 червня 1981 року по 31 травня 1986 року згідно довідки про заробітну плату № 214 від 25 квітня 2012 року. Зобов`язано Тисменицьке об`єднане управління ПФУ Івано-Франківської області врахувати ОСОБА_1 при призначенні пенсії заробітну плату, зазначену в довідці про заробітну плату № 214 від 25 квітня 2012 року за періоди роботи з 01 червня 1981 року по 31 травня 1986 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 06 грудня 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у частині задоволення позовних вимог, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що і не заперечується пенсійним органом, оскільки останнім вже здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01 березня 2017 року з урахуванням довідки про заробітну плату № 214 від 25 квітня 2012 року. Разом з тим, колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з 27 квітня 2013 року, оскільки позивач при зверненні із заявою про призначення пенсії 27 квітня 2013 р. надав довідку про заробітну плату № 214 від 25 квітня 2012 року, а з позовом до суду звернувся тільки 06 червня 2016 року, то позовні вимоги за період з 27 квітня 2013 року по 05 грудня 2015 року включно необхідно залишити без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 25 вересня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №352/819/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 06 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №352/819/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 06 листопада 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що ОСОБА_1 з 27 квітня 2013 року УПФУ в Тисменицькому районі призначено пенсію за віком. Останній працював з 22 червня 1976 року по 19 лютого 1981 року, з 20 лютого 1987 року по 20 вересня 1991 року, з 01 червня 1981 року по 31 травня 1986 року у ТОВ "Богучанська Геофізична Експедиція" у РФ. Період роботи останнього з 01 червня 1981 року по 31 травня 1986 року підтверджується актом перевірки від 08 лютого 2017 року № 3, складений управлінням Пенсійного фонду РФ в Богучанському районі Красноярського краю, згідно якого підтверджено заробіток позивача за 1981-1986 роки, який вказаний у довідці № 214 від 25 квітня 2012 року.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії на пільгових умовах із зарахуванням трудового стажу в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях у пільговому обчисленні.
Листом від 18 квітня 2016 року № 283/Т-4 відповідач відмовив позивачу у врахуванні заробітної плати та стажу роботи у пільговому обчисленні, посилаючись на те, що 17 грудня 2015 року отримано довідку про зарплату від 24 листопада 2015 року № 518 за період роботи з 01 червня 1981 року по 31 травня 1987 року, в якій виявлено розбіжності в сумах з довідкою про заробітну плату від 25 квітня 2012 року № 214, яка надавалась позивачем при призначенні пенсії. Врахувати інші періоди роботи в місцях, прирівняних до Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні відмовлено, оскільки ним не надано строкові трудові договори чи інші документи, які б підтверджували роботу на підставі таких договорів.
У зв`язку з надходженням 23 лютого 2017 року до відповідача вищевказаного акта перевірки від 08 лютого 2017 року № 3 управління Пенсійного Фонду РФ в Богучанському районі Красноярського краю, згідно якого підтверджено стаж позивача за період з 01 червня 1981 року по 31 травня 1986 року, останній 06 березня 2017 року повторно звернувся із заявою до Тисменицького ОУ ПФУ про перерахунок пенсії, з врахуванням відповідної довідки № 214 з дня призначення пенсії, тобто з 27 квітня 2013 року.
Відповідач листом від 17 березня 2017 року № 13/Т-15 повідомив, що проведено перерахунок пенсії позивача з врахуванням заробітної плати на підставі вищезгаданої довідки з 01 березня 2017 року та відмовлено здійснити перерахунок з часу призначення пенсії.
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Відповідач зазначає, що з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог він не погоджується, оскільки пенсія ОСОБА_1 призначена з 27 квітня 2013 року без врахування заробітної плати, яка міститься в довідці №214 від 25 квітня 2012 року, тому що зазначена довідка про заробіток для обчислення пенсії не була підтверджена первинними документами.
Крім того відповідач зазначає, що ним на адресу управління Пенсійного фонду РФ в Богучанському районі Красноярського краю неодноразово надсилались запити щодо проведення перевірки довідки про заробітну плату №214 від 25 квітня 2012 року, однак від зазначеного управління на адресу відповідача лише 23 лютого 2017 року надійшов акт перевірки достовірності відомостей застрахованої особи в частині заробітної плати від 08 лютого 2017 року №3. Даним актом підтверджено правильність видачі довідки про заробітну плату №214 від 25 квітня 2012 року, яка видана Богучанською геофізичною експедицією.
Відповідно до заяви позивача від 06 березня 2017 року було проведено перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати за період з 01 червня 1982 року по 31 травня 1986 року, дані про яку містяться в довідці №214 від 25 квітня 2012 року.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 5 розд. ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів СРСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (у редакції Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року) працівникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі та прирівняні до них місцевості, з інших місцевостей країни, при умові укладення ними трудових договорів про роботу у цих районах строком на п`ять років, надаються додаткові пільги, зокрема, пункту "д" передбачено зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях за один рік шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії по старості і по інвалідності.