ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2019 року
Київ
справа №825/3410/15-а
адміністративне провадження №К/9901/27259/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державного підприємства науково-виробничий комплекс "Прогрес"
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року (головуючий суддя - Падій В.В.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Желтобрюх І.Л., судді - Мамчура Я.С., Шостака О.О.)
у справі №825/3410/15-а
за позовом Державного підприємства науково-виробничий комплекс "Прогрес"
до Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року Державне підприємство науково-виробничий комплекс "Прогрес" (далі - Державне підприємство) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року з позовом до Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ніжинської ОДПІ №0004511530 від 09.09.2015 форми "Ш", яким Державному підприємству нараховано штраф у сумі 23 198 грн 71 коп., за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податкове повідомлення - рішення №0004501530 від 09.09.2015 форми "Ш", яким Державному підприємству нараховано штраф у сумі 1 103 грн 60 коп. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань по деклараціях з ПДВ №9022518965 від 22.04.2013 за березень 2013 року, №9028851492 від 18.05.2015 за квітень 2013 року та №9043679589 від 19.07.2013 за червень 2013 року в сумі 127 029 грн. 55 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність здійснення контролюючим органом зарахування поточних платежів Державного підприємства в рахунок погашення податкового боргу платника за податковим повідомленням - рішенням від 18.01.2013 №0000241530.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сплачені суми податкових зобов`язань за податковими деклараціями від 22.04.2013 №9022518965, від 18.05.2013 №9028851492 та від 19.07.2013 №69043679589 правомірно зараховані відповідачем в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про протиправність здійснення контролюючим органом погашення боргу за податковим повідомленням - рішенням від 18.01.2013 №0000241530, яким Державному підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 91 837 грн та зобов`язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22 959 грн, оскільки зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 91 837 грн не є грошовим зобов`язанням у розумінні пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України 29 січня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
18 лютого 2016 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких контролюючий орган зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності ДП НВК "Прогрес" з податку на додану вартість за березень, квітень та червень 2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 25 серпня 2015 року № 1134/15-14307297 (далі- Акт перевірки).
Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України, а саме: Державним підприємством несвоєчасно сплачено податкові зобов`язання за деклараціями з податку на додану вартість від 22.04.2013 №9022518965, від 18.05.2013 №9028851492 та від 19.07.2013 №9043679589 у сумі 127 029, 55 грн.
На підставі Акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.09.2015 №0004501530, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 11 036 грн на 30 та 3 календарних днів нараховано штраф у сумі 1 103, 60 грн. (що складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання) та №0004511530, яким ДП НВК "Прогрес" за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання у розмірі 115 993, 55 грн по податку на додану вартість на 88, 84 та 64 календарних дні нараховано штраф у сумі 23 198, 71 грн (що, складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання).
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 ПК України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.