ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №П/811/2196/15
адміністративне провадження №К/9901/25913/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Маловисківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2016 (суддя Кравчук О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (судді: Головко О.В. (головуючий), Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі № П/811/2196/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маловисківський елеватор" до Маловисківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маловисківський елеватор" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Маловисківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.02.2015 №0000931500, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 2 309 389,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про непідтвердження належними документами господарської операції, за якою позивачем сформовано податковий кредит, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
4. Рішення судів обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5 Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 27.01.2015 №2/1501/2210/38087769, оформленого за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань визначення достовірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 2 724 429,00 грн за листопад 2014 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за листопад 2014 року в розмірі 2 309 389,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентом ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" не мали реального характеру, оскільки Товариством не було надано документів, які підтверджують факт надання послуг по зберіганню сої.
На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що відповідно до умов контракту №510/144412520, укладеного 09.09.2014 із компанією-нерезидентом ADM Germany GmbH (м.Гамбург, Німеччина) позивач зобов`язався поставити вказаному контрагентові 2500 тонн соєвих бобів (+/-5%) для технічних потреб врожаю 2014 року за ціною 401 долар США за одну метричну тонну. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ до портового елеватора - ПАТ "Укрелеваторпром" - залізницею та/або автотранспортом.
З метою виконання умов вищеозначеного контракту ТОВ "Маловисківський елеватор" (покупець) 14.11.2014 укладено договір поставки №14/11-1КП та додаткову угоду до нього із ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" (постачальник), відповідно до якого ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" зобов`язалося передати у власність покупця - ТОВ "Маловисківський елеватор" сою врожаю 2014 року у кількості 2500 тонн.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару у контрагента ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" було надано копії документів, зокрема, договори, податкова накладна, видаткова накладна, виписки з банківського рахунку.
Транспортування придбаного товару до місця, визначеного зовнішньоекономічним контрактом (до ПАТ "Укрелеваторпром"), було здійснено із залученням перевізників: ТОВ "Захід-Торг-Сервіс", ФОП "ОСОБА_1", ТОВ "Віталмар транс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФО-СПД ОСОБА_4, які надавали позивачеві транспортно-експедиторські послуги та послуги перевезення вантажу, в підтвердження чого позивачем надано відповідні договори, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності доказів зберігання придбаного товару, а також того, що у договорах про надання послуг з перевезення не вказано до якого місця поставляється товар.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Пункт 198.1 статті 198.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
10.3. Пункт 198.2 статті 198.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
10.4. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.5. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.