ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №826/7284/17
адміністративне провадження №К/9901/49210/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року у складі судді Вєкуа Н.Г. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у складі суддів: Василека Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І. у справі №826/7284/17 за позовом ОСОБА_1 до Начальника управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Осипчука Романа Сергійовича, треті особи: директор Національного антикорупційного бюро України Ситник Артем Сергійович, ОСОБА_2, Національне антикорупційне бюро України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Начальника управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Осипчука Романа Сергійовича, в якому просила визнати неправомірними та такими, що порушують статтю 40 Конституції України і Закон України "Про звернення громадян" дії начальника управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Осипчука Романа Сергійовича щодо надання відповіді на скаргу позивача, в якій не викладені доводи її скарги, не вказано в чиїх і в яких неправомірних діях йдеться в скарзі, та не надано оцінку по суті доводам скарги.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. 24 травня 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до директора Національного антикорупційного бюро України Ситника Артема Сергійовича з скаргою на дії працівника Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3.
3.2. Як вбачається з матеріалів справи, доводами скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слугували мотиви неправомірної поведінки працівника Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3., які виявились у виправленні вхідного номеру скарги (вх. КО 4696), проставлення штампу вхідного номеру на тексті цієї скарги, замість вільного місця за текстом скарги, а також антиетична поведінка вказаного працівника.
3.3. Листом від 29 травня 2017 року № 13-188/18710 позивача повідомлено, що за результатами перевірки твердження ОСОБА_1 щодо неправомірної поведінки працівників Національного антикорупційного бюро не знайшло свого підтвердження. Зазначено, що порушень вимог чинного законодавства в діях працівників Національного бюро не встановлено, у зв`язку з чим відсутні підстави до вжиття заходів реагування.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із обґрунтованості надання представником відповідача відповіді на звернення громадян, не встановленням за результатами перевірки фактів порушень чинного законодавства в діях працівника Національного антикорупційного бюро України та відсутності підстав для вжиття заходів щодо притягнення відповідних осіб до відповідальності за порушення законодавства про звернення громадян.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач звернулася до суду із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
5.1. Доводи касаційної скарги полягають у тому, що на думку позивача в оскаржуваній відповіді на звернення громадян немає суджень по суті доводів скаржників, а відповідь містить загальні фрази на поставлені питання. Відсутність вказаної інформації являється неправомірною у зв`язку з чим відповідь на звернення є невмотивованою.
5.2. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
7. Закріплений статтею 40 Конституції України інститут права на звернення має комплексний характер. Його утворюють різні за природою і значенням юридичні засоби (інструменти), метою яких є забезпечення реалізації кожною людиною своїх прав і свобод, а також їх відстоювання, захист та відновлення у разі їх порушення.
8. Реалізація права на звернення має наслідком виникнення кореспондуючого обов`язку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів його розглянути і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
9. З огляду на припис статті 40 Конституції України цей обов`язок не залежного від того, чи він конкретизується як відповідне повноваження органу державної влади в Основному Законі, чи в інших нормативно-правових актах, має виконуватися в порядку, визначеному законом.
10. Питання реалізації громадянами вказаних конституційних прав регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
11. Статтею 1 Закону № № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
12. Відповідно до частини першої та третьої статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
13. Як встановлено частиною першою статті 16 Закону № 393/96-ВР, скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.