ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №826/3922/17
адміністративне провадження №К/9901/20698/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Яковенка М. М., Шишова О. О.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 у складі колегії суддів: Ганечко О. М., Коротких А. Ю., Федотова І. В. у справі № 826/3922/17 за позовом ОСОБА_1 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання протиправною відмови щодо виплати вихідної допомоги, зобов`язання вчинити дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних, в якому просив:
- визнати протиправною відмову суду щодо виплати позивачу вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою;
- зобов`язати відповідача виплатити позивачу вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 3 місячних заробітних плат за останньою посадою.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.1. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. На підставі постанови Верховної Ради України від 18.04.2013 № 206-VІІ наказом від 14.05.2013 № 484-к позивача зараховано до штату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
3.2. Пунктом 1 наказу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.07.2016 № 213-кв позивачу була надана відпустка (основна та додаткова) на період з 08.08.2016 по 05.10.2016.
3.3. У зв`язку з надходженням до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 22.09.2016 № 1600-VІІІ, якою позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку (зареєстровано судом 03.10.2016 за вх. № 2018/0/3-16; відмітка управління кадрової роботи суду від 04.10.2016), наказом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.10.2016 № 864-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідно до пункту 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", пункту 4 частини першої статті 34 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів", статей 12, 22 та 24 Закону України "Про відпустки", ОСОБА_1 вважається звільненим 22.09.2016 у зв`язку з виходом у відставку.
3.4. Крім того, зазначеним наказом визнано таким, що втратив чинність з 22.09.2016 пункт 1 наказу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.07.2016 № 213-кв. Вказані накази є чинними.
3.5. Разом з тим, вважаючи себе таким, що має право на вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 3 місячних заробітних плат за останньою посадою, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, позивач звернувся до відповідача зі заявою від 24.02.2017 вх. № 30/0/10-17 щодо виплати такої вихідної допомоги.
3.6. Проте, за результатом розгляду зазначеної заяви, відповідачем була надана позивачу відповідь від 03.03.2017 вих. № 191-430/0/4-17 про відсутність правових підстав щодо задоволення вказаної заяви, оскільки звільнення з посади судді Вищого спеціалізованого суду України Верховною Радою України, у зв`язку з поданням заяви про відставку, здійснено відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ, яким не передбачалась виплата судді вихідної допомоги.
3.7.Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає, що відмова відповідача у виплаті вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою є протиправною.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на те, що позивача було звільнено з посади судді 22.09.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII. Крім того, судом акцентовано увагу на тому, що наказом відповідача від 04.10.2016 № 864-к "Про звільнення ОСОБА_1 " визначено з якої дати позивач вважається звільненим у зв`язку з виходом у відставку, а саме - з 22.09.2016.
4.1. Задовольняючи апеляційну скаргу позивача та приймаючи рішення про скасування рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що фактично трудові відносиини між позивачем та відповідачем припинились 04.10.2016, а тому і реалізувати право судді у відставці, зокрема право на вихідну допомогу судді, позивач міг лише з 04.10.2016.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач звернувся до суду із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
5.1. Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції зроблено неправильний висновок про обставини та момент припинення позивачем трудових відносин, а також чинного на момент звільнення позивача законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.
6.Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Відповідно до частин другої-п`ятої статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (надалі - Закон № 2453-VI) суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
9. Стаття 126 Конституції України серед підстав для звільнення судді визначає подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
10. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається Законом № 2453-V та Регламентом Верховної Ради України.
11. За приписами частини третьої статті 122 Закону № 2453-VІ повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.
12. Як зазначено вище, позивача було обрано безстроково на посаду судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Верховною радою України 18.04.2013 (постанова № 206-VІІ).
13. В подальшому, позивача було звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 22.09.2016 № 1600-VІІІ.