ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2019 року
Київ
справа №826/5927/15
адміністративне провадження №К/9901/25652/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 (судді: Пилипенко О.Є. (головуючий), Глущенко Я.Б., Романчук О.М.) у справі №826/5927/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудеко" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудеко" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.03.2015 № 0000072203, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 112 264,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про непідтвердження належними документами господарської операції, за якою позивачем сформовано податковий кредит, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2015 (суддя Скочок Т.О.) в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про ненадання позивачем первинних документів які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ"Алма Торг" та наявність зв`язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ"Фудеко".
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.
6. Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на документальне та фактичне підтвердження реальності здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2015.
8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 17.03.2015 № 876/26-58-22-03-18/38021598, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фудеко" з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Алма Торг", їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2014 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 112 264,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентом ТОВ "Алма Торг" не мали реального характеру, оскільки надані позивачем товарно - транспортні накладні на перевезення придбаного товару оформлені з наявністю недоліків, також позивачем не надано договорів на перевезення.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що правовідносини позивача з контрагентом ТОВ "Алма Торг" відбувались в межах договору поставки від 26.12.2013 за № 19/13.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару у вказаного контрагента було надано копії первинних документів, зокрема,
- рахунки на оплату від 21.03.2014 № 359 на суму 96 939,46 грн, від 21.03.2014 №358 на суму 286 923,06 грн, від 05.03.2014 №265 на суму 145 002,07 грн, від 14.03.2014 №304 на суму 144 719,83 грн;
- видаткові накладні від 21.01.2014 № 268/7 на суму 96 939,46 грн (з ПДВ), від 21.03.2014 №268/8 на суму 286 923,06 грн (з ПДВ), від 05.03.2014 № 207/2 на суму 145 002,07 грн (з ПДВ), від 14.03.2014 №249 на суму 144 719,83 грн (з ПДВ), всього на загальну суму 673 584,42 грн (в т.ч. ПДВ 112 264,07 грн);
- податкові накладні від 21.03.2014 №94 на суму 286 923,06 грн (в т.ч. ПДВ 47 820,51 грн), від 21.03.2014 №95 на суму 96 939,46 грн (в т.ч. ПДВ 16 156,58 грн), від 05.03.2014 №18 на суму 145 002,07 грн (в т.ч. ПДВ 24 167,01 грн), від 14.03.2014 №64 на суму 144 719,83 грн (в т.ч. ПДВ 24 119,97 грн);
- товарно-транспортні накладні від 21.03.2014 №268/7, від 21.03.2014 №268/6, від 05.03.2014 №207/2, від 14.03.2014 №249, зі змісту яких вбачається, що перевезення спірних партій товарів у період з 05.03.2014 по 21.03.2014 здійснювалося перевізниками - ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- посвідчення водія ОСОБА_1 на право керування автомобілем марки Renault моделі Master (тип - вантажний малотоннажний фургон), держ. реєстр. номер НОМЕР_1, та договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 02.04.2014 за №02/04;
- посвідчення водія ОСОБА_2 на право керування автомобілем, свідоцтва про держану реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки Mercedes моделі Sprinter 313 CDI (тип - вантажний малотоннажний фургон-В), держ. реєстр. номер НОМЕР_2, та договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 02.01.2014 за № 02/01;
- оборотно-сальдової відомості по субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по контрагенту ТОВ "Алма Торг" за січень 2014 року - березень 2015 року, за даними якої зафіксовано наявність дебіторської заборгованості за договором поставки на кінець періоду на суму 1 290,00 грн;
- оригінали виписок ПАТ КБ "ПриватБанк" по особовому рахунку ТОВ "Фудеко" № НОМЕР_3 зі змісту яких вбачається проведення позивачем перерахувань коштів (вартості продуктів харчування) на користь ТОВ "Алма Торг" за договором від 26.12.2013 №19/13 та на підставі рахунку від 25.03.2014 № 307.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судом апеляційної інстанції доводів контролюючого органу щодо відсутності документів щодо якості товару та його придатності, не надано документів, які б свідчили про реєстрацію контрагента у інспекції з карантину рослин.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених обставин справи.
11. Товариством відзиву (заперечення) на касаційну скаргу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
12.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
12.2. Пункт 198.1 статті 198.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
12.3. Пункт 198.2 статті 198.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
12.4. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
12.5. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.