ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №212/2529/16-а (2-а/212/75/16)
адміністративне провадження №К/9901/11737/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 212/2529/16-а (2-а/212/75/16)
за позовом ОСОБА_1
до Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2016 року (постановлену у складі головуючого судді Тимошенко Т.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Чумака С. Ю., суддів Гімона М.М., Юрко І.В.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірною відмову відповідача в перерахунку їй пенсії з врахуванням пільгового стажу; зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії, зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи з 11 травня 1986 року по 17 квітня 1991 року, як трудовий стаж, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців; зобов`язати відповідача зробити перерахунок пенсії, що виплачується їй, із врахуванням пільгового стажу з 29 квітня 2015 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляю в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з відсутності законних підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 03 жовтня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 212/2529/16-а (2-а/212/75/16), витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 04 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 212/2529/16-а (2-а/212/75/16) та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 09 листопада 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача, та з 29 квітня 2015 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При обрахунку стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення, період роботи з 11 квітня 1986 року по 17 квітня 1991 року в ВАТ "Таймырнефтегазгеология" позивачу зараховано з розрахунком рік за рік.
Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо зарахуванням вказаного стажу як пільгового із розрахунком один рік за один рік і шість місяців, оскільки у вказаний період позивач працювала в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. Весь стаж роботи на підприємстві, з позиції позивача, підтверджується відповідними записами у її трудовій книжці НОМЕР_1 з посиланням на дату та номер наказів про її прийняття та звільнення з роботи, а також копіями архівних довідок від 24 жовтня 2013 року № 2568; № 2568; № 2569; № 2623.
Листом № 1428/02/29 від 18 квітня 2016 року відповідач роз`яснив порядок призначення та виплати пенсії ОСОБА_1, згідно якого період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу здійснюється відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", та працівникам, які переводились, направлялись чи запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, при умові укладання ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на три роки, надавати додатково пільги. Відомості, зазначені у трудовій книжці позивачки, підтверджують тривалість трудового стажу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, проте посилання на користування пільгами по обчисленню страхового стажу при призначенні пенсії відсутні. Також, в трудовій книжці відсутні посилання на укладання строкового договору та право користування пільгами. Зазначене свідчить про відсутність підстав для обчислення періоду роботи позивачки з 11 травня 1986 року по 17 квітня 1991 року у співвідношенні один рік роботи за один рік та шість місяців.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскільки позивачка працювала у період роботи з 11 квітня 1986 року по 17 квітня 1991 року в ВАТ "Таймырнефтегазгеология", що знаходиться на території Таймирського автономного округу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 01 січня 1983 року №12 Таймирський автономний округ відноситься до місцевостей прирівняних до районів Крайньої Півночі, зазначене, на думку позивача, спростовую висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність у позивача пільг щодо пільгового обчислення стажу. При цьому, позивач звертає увагу на те, що стаж роботи на підприємстві підтверджується відповідними записами у її трудовій книжці НОМЕР_1 з посиланням на дату та номер наказів про її прийняття та звільнення з роботи, а також копіями архівних довідок від 24 жовтня 2013 року № 2568; № 2568; № 2569; № 2623.
07 листопада 2016 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких він зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно пунктом 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".