ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №758/15726/13-а
адміністративне провадження №К/9901/13313/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 758/15726/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м .Києві
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року (постановлену у складі головуючого судді Трегубенко Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Шелест С.Б., суддів Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача по встановленню та виплаті позивачу підвищення пенсії як дитині війни з 01 січня 2010 року у розмірі меншому аніж 30% мінімальної пенсії за віком та основного розміру пенсії за вислугу років, виходячи з грошового забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України станом на 01 червня 2013 року; зобов`язання відповідача здійснити нарахування заборгованості за різницею належних і отриманих сум їх виплати: підвищення пенсії як дитині війни з 01 червня 2010 року, перерахунок пенсії за вислугу років з 01 квітня 2012 року, виходячи з розміру суми грошового забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України за довідкою від 25 травня 2012 року №11/2046; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року, яка набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 01 квітня 2010 року по 04 червня 2013 року - залишено без розгляду.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено частково: зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 01 квітня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача неправомірними, зобов`язання здійснити перерахунок і виплату з 04 червня 2013 року пенсії за вислугу років з грошового забезпечення станом на 01 квітня 2012 року за довідкою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25 травня 2012 року № 11/2046, та підвищення до пенсії як "дитині війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню частково, лише у частині перерахунку підвищення до пенсії за вислугу років як "дитині війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і виплати недоплати.
Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Кабінет Міністрів України не приймав рішень щодо зміни розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, а тому відсутні правові підстави для перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 13 грудня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі №758/15726/13-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 05 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №758/15726/13-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 06 листопада 2019 року.
Разом з касаційною скаргою заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУПФУ в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 23 квітня 2012 року № 355 (далі - Постанова №355), встановлено з 01 липня 2012 року підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 01 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 01 січня 2013 року до 35 відсотків.
Відповідач на виконання вимог Постанови № 355, з 01 липня 2012 року підвищив позивачу пенсію в розмірі 1747,69 грн., обчислену з грошового забезпечення станом на 01 січня 2008 року в розмірі 1941,88 грн., на 11 відсотків, з 01 вересня 2012 року збільшивши її до 23 відсотків, з 01 січня 2013 року до 35 відсотків, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 25 травня 2012 року за №11/2046 (граничний) в розмірі 2 786,25 грн. станом на 01 квітня 2012 року, виданої фінансово-економічним департаментом Адміністрації Державної прикордонної служби України за посадою, яку він обіймав до звільнення зі служби.
Поряд з цим, перерахунок пенсій на підставі частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивачу не проводився, оскільки Постанова №355 передбачає підвищення до пенсії у відсотковому відношенні до розміру пенсії, а не перерахунок у зв`язку із зміною розмірів окремих складових грошового забезпечення військовослужбовців.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права постановлено оскаржувані рішення. Крім того, позивач зазначає, що судами невірно застосовано Постанову КМУ №355, якою фактично збільшено розмір складових грошового забезпечення військовослужбовців, а це повинно мати наслідком перерахунок пенсії позивача відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 25 травня 2012 року за №11/2046.
Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.