ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №505/329/17
адміністративне провадження №К/9901/21363/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 505/329/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Подільської міської ради Одеської області
про призначення соціальної допомоги та стягнення моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2017 року (постановлену у складі головуючого судді Нікітішин В.П.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., суддів Стас Л.В., Лук`янчук О.В.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Управління соціального захисту населення Подільської міської ради Одеської області (далі також - відповідач, УСЗН), в якому просив:
- зобов`язати УСЗН призначити позивачу та його сину починаючи з 20 січня 2017 року щомісячну грошову допомогу, яка передбачена пунктами 2, 3 "Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (далі - Порядок №505);
- стягнути з УСЗН на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди 25000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково: зобов`язано УСЗН призначити позивачу щомісячну грошову допомогу, яка передбачена пунктами 2, 3 Порядку №505, починаючи з 20 січня 2017 року. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що УСЗН правомірно відмовила в призначенні допомоги сину позивача - ОСОБА_2, який є сином ОСОБА_3 та відповідно членом її сім`ї, і неправомірно відмовила позивачу в призначенні такої допомоги, оскільки відсутні докази наявності сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_3
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Подільської міської ради Одеської області задоволено. Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2017 скасовано. Прийнято у справі нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між позивачем та ОСОБА_3 склалися усталені відносини, які мають характер сімейних, і які продовжуються по теперішній час. Отже, враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що вимога позивача про зобов`язання УСЗН призначити позивачу та його сину починаючи з 20 січня 2017 року щомісячну грошову допомогу, як особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції є безпідставними, оскільки ОСОБА_3, яка є матір`ю сина позивача та з якою позивач разом мешкає та має спільне господарство, є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що згідно пункту 6 Порядку 505 позбавляє позивача та його сина права на отримання щомісячної грошової допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, а судове рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови у наданні сину позивача грошової допомоги, зобов`язавши відповідача призначити із 20 січня 2017 року щомісячну грошову допомогу позивачу та його сину.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 31 липня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №505/329/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 05 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №505/329/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 06 листопада 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що позивач разом з сином - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувають на обліку осіб, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Це підтверджується довідкою №5109000206 від 01 квітня 2016 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської міської ради Одеської області.
Позивач і його син мешкають в житловому будинку, який належить ОСОБА_3, яка є матір`ю ОСОБА_2 .
20 січня 2017 року УСЗН отримало від АТ "Державний Ощадний банк України" Філія Одеське обласне управління ТВБВ №10015/0365 пакет документів для призначення щомісячної адресної допомоги на проживання позивачу (копія паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, заява про надання грошової допомоги для призначення вперше, копія свідоцтва про народження сина, копія довідки про взяття на облік особи, яка переміщується).
27 січня 2017 року державним соціальним інспектором УСЗН була проведена перевірка достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи позивача, про що складений акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.
31 січня 2017 року рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам м. Подільськ, створеної рішенням виконавчого комітету Подільської міської ради від 28 липня 2016 року №163, було прийнято рішення про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання згідно з пунктом 6 Порядку 505.
31 січня 2017 року позивачу було направлено повідомлення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання.
Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 28 листопада 2008 року серія НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції у місті Донецьку, батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_1 - батько та ОСОБА_3 - матір.
Восени 2014 року позивач з ОСОБА_3 та їх спільним син разом покинули м. Донецьк і разом оселилися в м. Ананьїв Одеської області, де їх було взято на облік в Управлінні соціального захисту населення Ананьївської державної адміністрації як внутрішньо переміщених осіб з вересня 2014 року по вересень 2015 року за однією адресою: АДРЕСА_2 . Це підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що видані Управлінням соціального захисту Ананьївської районної державної адміністрації зі штампом ДМС на звороті та копії паспортів позивача та ОСОБА_3
В серпні 2015 року ОСОБА_3 на правах приватної власності був придбаний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №46883653.
Тобто, у власності ОСОБА_3 є житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, що в свою чергу згідно пунктом 6 Порядку 505 виключає підстави призначення допомоги, яка передбачена пунктами 2, 3 цього Порядку, особам, які є членами сім`ї ОСОБА_3 .
В даний будинок на постійне місце проживання переїхали позивач, ОСОБА_3 , їх син ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 .
На час розгляду справи, позивач та його син проживають у цьому житловому будинку, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 27 січня 2017 року №114.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Позивач зазначає, що обґрунтування незаконності постанови суду першої інстанції наведено в апеляційній інстанції. З приводу постанови суду апеляційної інстанції, то позивач вказує на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив постанову суду першої інстанції, не обґрунтував свої висновки, посилався на неіснуючі в матеріалах справи докази та застосував невідповідні норми матеріального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції було помилково встановлено факт сімейних відносин позивача та його сина із ОСОБА_3 та використання зазначеного як підстави для відмови у задоволенні позову.
07 листопада 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу, в яких він зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, визначається Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (далі - Порядок №505) та Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок № 365).
Згідно з пунктом 2 Порядку №505 грошова допомога надається особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Відповідно до пункту 6 Порядку №505, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.