ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2019 року
Київ
справа №805/836/16-а
адміністративне провадження №К/9901/28448/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року (головуючий суддя - Бабіч С.І.)
та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Васильєва І.А.. судді - Гайдар А.В., Казначев Е.Г.)
у справі №805/836/16-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш"
до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протипправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (далі - Товариство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Слов`янська ОДПІ) про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що звільнене від сплати орендної плати за землю в силу Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669), що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення №3022/10/05-22-23 про опис майна у податкову заставу від 23.02.2016, оскільки станом на момент його прийняття (з урахуванням звільнення позивача від сплати орендної плати за землю) заборгованість позивача є нижчою від мінімального розміру заборгованості, встановленого абз. 6 п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що дає контролюючому органу право приймати рішення про опис майна у податкову заставу.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 67-23 від 18.02.2016 року;
- визнано протиправним та скасовано рішення Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 3022/10/05-22-23 від 23.02.2016 року про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХМАШ" у податкову заставу;
- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" судовий збір в сумі 2 756 гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили про протиправність оскаржуваної вимоги з огляду на те, що позивач у спірному періоді звільнений від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а також вказали про протиправність рішення контролюючого органу про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХМАШ" у податкову заставу, оскільки загальна сума податкового боргу Товариства не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що позивач звільнений від сплати орендної плати за землю на період проведення антитерористичної операції, з огляду на ненадання останніми сертифікату Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом направлено на адресу позивача податкову вимогу №67-23 від 18.02.2016, рішення № 3022/10/05-22-23 від 23.02.2016 та акт опису майна № 27 від 23.02.2016 про опис майна у податкову заставу на суму 5 147,70 грн.
Як вбачається зі змісту вказаної вище вимоги, за позивачем рахується заборгованість з орендної плати за землю в сумі 5 145 грн 96 коп. та з податку на додану вартість у розмірі 1 грн 74 коп.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам відповідають, виходячи з наступного.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 288 ПК України Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Згідно з п. 286.2. статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.