ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №826/367/16
адміністративне провадження №К/9901/6368/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Саприкіної І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України, Фонду Державного майна України, треті особи: ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними дій та скасування постанови за касаційною скаргою Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Кузьменка В.А., Арсірія Р.О., Огурцова О.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Петрика І.Й., Вівдиченко Т.Р., Твердохліб В.А.,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року заступник Генерального прокурора України (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач 1, КМУ), Фонду Державного майна України (далі також - відповідач 2, ФДМУ), за участю третіх осіб: ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" (далі також - третя особа 1, ПАТ "НДІ ЕП"), Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі також - третя особа 2, Мінекономрозвитку), в якому просив:
- визнати протиправними дії ФДМУ щодо виключення ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" з переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
- визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 року № 271 "Про проведення прозової та конкурентної приватизації у 2015-2016 роках" (далі - Постанова № 271) у частині включення до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Фонд державного майна України всупереч нормам постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року № 999 "Про визначення критеріїв віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" вчинив протиправні дії щодо виключення ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" з переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; у свою чергу такі протиправні дії відповідача 2 призвели до прийняття Кабінетом Міністрів України незаконної Постанови № 271 в частині приватизації ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" не включено до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Доказів, які б підтверджували зворотне, позивачем до суду не надано. Враховуючи викладене, постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 року № 271 "Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2016 роках" в частині включення до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 - 2016 роках ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" відповідає вимогам законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 04 жовтня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/367/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 826/367/16 та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Саприкіну І.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 року № 271 "Про проведення прозової та конкурентної приватизації у 2015-2016 роках" затверджено перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 - 2016 роках, згідно з додатком 1.
У вказаний перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 - 2016 роках, включено ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" (код ЄДРПОУ 14309824) у розмірі 94,443% акцій.
ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" не включено до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Доказів, які б підтверджували зворотне, позивачем до суду не надано.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що пропозиція відповідача 2 щодо виключення з переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, ряд підприємств, у тому числі ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", через незадовільний фінансово-майновий стан є необґрунтованою, оскільки на підтвердження пропозиції надано довідка про фінансово-економічний стан лише за 9 місяців 2011 року. Тобто фінансово-економічний стан за 2012-2015 роки взагалі не досліджувався.
01 жовтня 2019 року від представника Кабінету Міністрів України надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовуються, зокрема, положення статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а саме зміст повноважень Кабінету Міністрів України щодо здійснення управління об`єктами державної власності, відповідно до яких Кабінет Міністрів України, зокрема приймає за поданням Фонду державного майна України рішення про достроковий продаж пакетів акцій (часток), закріплених у державній власності, або їх частини; погоджує умови приватизації та реструктуризації об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; затверджує перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Також, відповідно до частини шостої статті 5 цього Закону, КМУ затверджує перелік об`єктів державної власності, рішення про приватизацію яких приймаються в порядку, встановленому КМУ. Крім того, наголошує, що пунктом 10 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" Кабінету Міністрів України доручено затвердити у двотижневий термін Перелік об`єктів права державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році, який забезпечить надходження до Державного бюджету України коштів від приватизації державного майна в розмірі, встановленому цим Законом.
Від інших учасників справи заперечення або відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).