ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 жовтня 2019 року
Київ
справа №2а-833/10/2670
адміністративне провадження №К/9901/4445/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2014 року (Суддя: Арсірій Р.О.),
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року (Судді: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С., Шостак О.О.),
у справі № 2а-833/10/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соммельє"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Соммельє" (далі - позивач, ТОВ "Соммельє") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 01.12.2009 року: № 0000792330/0, № 0000802330/0 повністю та № 000168750/0 на суму 13 891,59 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, позов задоволений.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.12.2009 № 000168750/0 на загальну суму 13 891,59 грн. залишено без змін, а в решті судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 01.12.2009 року:
-№0000792330/0, в частині суми податкового зобов`язання в розмірі 62 331 грн та фінансових санкцій в розмірі 56 098,00 грн;
-№ 0000802330/0 в частині суми податкового зобов`язання в розмірі 87 485 грн та фінансових санкцій в розмірі 43 743,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Соммельє" про скасування податкових повідомлень-рішень. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 01.12.2009 року:
-№0000792330/0 в частині суми податкового зобов`язання в розмірі 815 572,00 грн. та в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 734 015 грн;
-№0000802330/0 в частині суми податкового зобов`язання в розмірі 320 305,00 грн. та в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 160 152 грн. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року залишено без змін.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року (в частині задоволених позовних вимог) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року (повністю), постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначив, що в ході проведення перевірки позивача встановлено, що у реєстрах виданих податкових накладних не на повну суму включено податкові накладні видані ТОВ "Соммельє" та не включені до податкових зобов`язань відповідних періодів, що також підтверджується відомостями, отриманими від ТОВ "Сомельє" (покупець) за результатами проведеної зустрічної перевірки всього на загальну суму 3 532 370,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 706 474,00 грн). Позивачем занижено валовий дохід за 2008 рік на загальну суму 3 259 613,00 грн та відповідно, занижено податок на прибуток на загальну суму 815 572,00 грн. Податкові накладні не зареєстровані позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2008 року, в той час як контрагентом за вказаний період зареєстровано обсяги поставок по взаємовідносинах з позивачем та відповідно суму податкового кредиту в сумі 750 474 грн. Позивач та ТОВ "Сомельє" є пов`язаними особами, а тому позивач не міг знати про те, які податкові накладні контрагентом включено до податкового кредиту. Податковим законодавством виключено можливість складення платником податку подвійного пакету податкових накладних на одну і туж саму господарську операцію, проте на різні суми вартості товарів. Крім цього, відповідач посилався на те, що ТОВ "Соммельє" занижено валовий дохід у IV кварталі 2008 року на загальну суму 252 000 грн, у зв`язку з невключенням до складу валового доходу суми поворотно-фінансової допомоги у вказаному розмірі, отриманої від фізичної особи ОСОБА_1, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду.
Також, позивачем включено до складу податкового кредиту суми за ВМД, які не надані до перевірки та не надано платіжні доручення, які підтверджують сплату ПДВ митним органам здійснення зовнішньо-економічної діяльності.
До того ж, просив суд врахувати позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 30 жовтня 2013 року в провадженні № К/9991/52756/12 та від 01 квітня 2013 року в провадженні № К/9991/1569/13, від 14.11.2013 в провадженні № К/9991/16678/11.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.05.2008 по 30.06.2009.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.11.2009 № 193/23-205/35877773, з висновками про порушення позивачем: пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 877 903,00 грн.; пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.1 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого знижено податок на додану вартість на загальну суму 903 920,00 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що відображається в р.26 "Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" Декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року на загальну суму 84 607,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення^
-від 01.12.2009 року №0000802330/0, яким визначено позивачу до сплати суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 611 685,00 грн. (з яких: основний платіж 407 790,00 грн. штрафні санкції 203 895,00 грн.);
-від 01.12.2009 року №0000792330/0, яким визначено позивачу до сплати суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 668 016,00 грн. (з яких: основний платіж 877 903,00 грн., штрафні санкції 790113,00 грн.),
-від 01.12.2009 року №000168750/0, яким визначено позивачу до сплати суму податкового зобов`язання з податку з доходу фізичних осіб в розмірі 14 474,76 грн. (з яких: основний платіж 4 824,70 грн. штрафні санкції 9 650,06 грн.).
Незгода з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями від 01.12.2009 року: № 0000792330/0 та № 0000802330/0 повністю, а також № 000168750/0 на суму 13 891,59 грн стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Вищий адміністративний суд України направляючи справу в частині на новий розгляд зазначив про невстановлення судами суті та змісту порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 (включення до валового доходу загальних доходів від продажу товарів), п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 11.3.1 (дата збільшення валового доходу) Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що стало підставою для визначення податку на прибуток в сумі 814 903,25 грн. Суди лише вказали, що податковий орган виходив з того, що до перевірки не надано документа про оплату за господарськими операціями з придбання маркетингових послуг, за якими сформовано податковий кредит та валові витрати, та уточнень в податкових накладних, дані документи підписані однією стороною. Проте суди повинні були встановити, чи підтверджується оплата послуг первинними чи іншими документами (виписками з рахунків) і чи були надані такі документи до перевірки, а, у разі встановлення обставини щодо їх ненадання, причини цьому тощо.
Також Вищий адміністративний суд України зазначив про ненадання судами оцінки зафіксованим податковим органом порушенням позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Частково задовольняючи адміністративний позов, з врахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для донарахування позивачеві суми податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 63 000,00 грн., в результаті зафіксованого в акті перевірки порушення пп.4.1.1., пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок повернення позивачем фінансової допомоги у І кварталі 2009 року без збільшення позивачем у цьому періоді валових витрат. Крім того, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 87 485,00 грн за взаємовідносинами з ТОВ "Сомельє" внаслідок їх документального підтвердження.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість та правомірність донарахування відповідачем позивачу податкових зобов`язань, оскільки податковим законодавством виключена можливість складання платником податку (продавцем) подвійного пакету податкових накладних (з ідентичними реквізитами сторін, датою, номером, посиланням на цивільно-правовий договір тощо) на одну й ту ж саму господарську операцію, проте на різні суми вартості товарів (робіт, послуг) в т.ч. ПДВ, а тому дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав до формування податкової вигоди на підставі таких документів.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції посилався на те, що висновки податкового органу є необґрунтованими та спростовуються наданими до перевірки та до суду первинними документами.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пп.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).