У Х В А Л А
28 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № № 800/278/17 (П/9901/413/18)
Провадження № 11-338заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И Л А :
10 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 13 червня 2017 року № 1544/0/15-17 "Про визнання порушення суддею Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 вимог щодо несумісності та звільнення його з посади".
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд. Відповідно до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2018 року цю справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду ним як судом першої інстанції.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 13 березня 2019 року у задоволенні позову відмовив.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року, оскільки вважає, що цей суд неповністю з`ясував обставини в справі та не надав належної оцінки всім аргументам її учасників.
25 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся із заявами про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді цієї справи.
Як на підставу для відводу суддів, ОСОБА_2 послався на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів.
На обґрунтування цієї підстави ОСОБА_2 зазначив, що в пункті 93 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Мікалефф проти Мальти" йдеться по те, що існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями: суб`єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб`єктивне ставлення судді у конкретній справі; відповідно до об`єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості.
ОСОБА_2 послався на те, що у процесі призначення суддів Верховного Суду не було дотримано верховенства права з точки зору дотримання вимог законодавства членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) Козловим Андрієм Георгійовичем та Лукашем Тарасом Валерійовичем під час здійснення ним повноважень, що ставить під сумнів справедливість призначення суддів, рішення відносно яких були прийняті в тому числі за їх участю. Стверджує, що суддя Верховного Суду не може відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об`єктивним критерієм, та принципам справедливості, оскільки призначення суддів відбулося за участю цих членів ВККС, які не відповідали вимогам закону.
Щодо члена ВККС Козлова А. Г. заявник указує на невідповідність вимогам Закону України "Про судоустрій та статус суддів" стажу його професійної діяльності, відсутність відомостей про нього як адвоката у Єдиному реєстрі адвокатів України.
Стосовно члена ВККС Лукаша Т. В. заявник посилається на невідповідність цього члена ВККС вимогам зазначеного Закону, оскільки станом на момент надання рекомендацій та призначення на посади суддів Верховного Суду він не зупинив своєї адвокатської діяльності.
З огляду на наведене, заявник вважає, що судді Великої Палати Верховного Суду не можуть відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об`єктивним критерієм та принципам справедливості.
Обговоривши наведені у заявах про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на таке.
За правилами пункту 3 частини першої, частин другої та п`ятої статті 266 КАС адміністративні справи, щодо, зокрема, законності актів ВРП розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів. Судом апеляційної інстанції у справах, визначених частиною другою цієї статті, є Велика Палата Верховного Суду.
Вирішуючи у цьому провадженні питання про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду від розгляду справи, та, постановляючи за наслідками його розгляду цю ухвалу, Велика Палата Верховного Суду зважає на те, що заяви ОСОБА_2 від 25 жовтня 2019 року подані в одній справі з одних і тих же підстав, тобто ці заяви фактично є єдиним зверненням до суду з відводом суддів Великої Палати Верховного Суду.
З огляду на закріплені у параграфі 2 глави 2 розділу І та статті 39 КАС правила інстанційної юрисдикції й порядок вирішення заявленого відводу для вирішення питання про відвід суддів такого колегіального органу Верховного Суду як Велика Палата іншого суду законодавством не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").