ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 598/175/15-ц
Провадження № 14-363цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство освіти і науки України (далі - Міносвіти), Вишнівецька селищна рада Збаразького району Тернопільської області (далі - Вишнівецька рада), Збаразьке районне бюро технічної інвентаризації Тернопільської області (далі - Збаразьке БТІ), Державний навчальний заклад "Вишнівецький професійний ліцей" селища міського типу Вишнівець Збаразького району Тернопільської області (далі - Вишнівецький ліцей),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Вишнівецького ліцею
на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2018 року у складі судді Олещука Б. Т. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у складі колегії суддів Костіва О. З., Сташківа Б. І., Хоми М. В.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міносвіти, Вишнівецької ради, Збаразького БТІ, Вишнівецького ліцею, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 , ОСОБА_12, про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності,
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Вишнівецької ради про оформлення права власності на підвальні приміщення за державою Україною в особі Міносвіти, свідоцтво про право власності та державну реєстрацію права власності держави в особі Міносвіти, право оперативного управління Професійно-технічного училища № 5 смт Вишнівець Збаразького району Тернопільської області (далі - ПТУ № 5) на спірні підвальні приміщення, а також скасувати державну реєстрацію права власності держави в особі Міносвіти, право оперативного управління ПТУ № 5 на спірні підвальні приміщення.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
Винесенням оспорюваного рішення про оформлення права власності на підвальні приміщення за державою Україною в особі Міносвіти, видачею оспорюваного свідоцтва про право власності та реєстрацією речового права на вказані підвальні приміщення за державою в особі Міносвіти порушено його права володіти, користуватися і розпоряджатися власністю, оскільки підвальні приміщення є власністю співвласників багатоквартирного будинку, тому що є допоміжними приміщеннями.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Вишнівецької ради від 23 грудня 2011 року № 142 "Про оформлення права власності на підвальні приміщення по АДРЕСА_2 за державою Україна в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України". Скасовано видане 29 листопада 2012 року Вишнівецькою радою свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на підвальні приміщення, розташовані на майдані АДРЕСА_2, за державою в особі Міносвіти, право оперативного управління ПТУ № 5. Скасовано державну реєстрацію права власності держави в особі Міносвіти, право оперативного управління ПТУ № 5 на підвальні приміщення, розташовані за адресою: майдан АДРЕСА_2 .
Задовольняючи указаний позов, суд першої інстанції керувався тим, що співвласники будинку не надавали своєї згоди на передачу у власність держави в особі Міносвіти нежилого підвального приміщення, розташованого в цьому будинку.
Суд першої інстанції зробив висновок, що відповідачі порушили права позивача щодо володіння, розпорядження і користування підвальними приміщеннями. Порушені права позивача підлягають захисту в обраний ним спосіб.
Додатковим рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 04 лютого 2019 року стягнуто з Міносвіти, Вишнівецької ради, Збаразького БТІ, Вишнівецького ліцею на користь держави судовий збір у розмірі по 182,70 грн з кожного.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційні скарги Вишнівецького ліцею та Міносвіти залишено без задоволення, рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що суд правильно застосував норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, не встановив.
Зокрема, апеляційний суд зазначив, що спірне підвальне приміщення до зміни статусу на цокольне приміщення було призначене для загального користування, а тому належить до категорії допоміжних приміщень.
Також апеляційний суд зазначив, що оскільки спірне допоміжне приміщення перебувало у спільній власності власників приватизованих квартир, то питання щодо розпорядження зазначеним приміщенням повинне вирішуватися за їхньою спільною згодою, чого дотримано не було.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
У квітні 2019 року Вишнівецький ліцей подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд у повній мірі не дослідив зібраних у справі доказів і не надав їм відповідної оцінки. Суд установив обставини справ на підставі недопустимих доказів, унаслідок чого зробив помилкові висновки за результатами розгляду справи. Зокрема, суд не надав належної оцінки висновку експертизи, згідно з яким спірне приміщення відноситься до цокольних приміщень. Таким чином, приміщення не є допоміжним та не призначене для загального користування.
Крім того, спір про визнання протиправними рішень органу місцевого самоврядування про передачу в постійне користування земельної ділянки та про оформлення свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомості є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вважав, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Міносвіти просило рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2019 рокускасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Послалося на те, що суди зробили помилкові висновки стосовно правового статусу спірного приміщення, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважало, що відсутні підстави для задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив касаційну скаргу Вишнівецького ліцею залишити без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2019 року залишити без змін. Зазначив, що наведені в касаційній скарзі доводи необґрунтовані, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 03 липня 2019 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзивах доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Суди встановили, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 16 грудня 2003 року ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_13 , ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_7 , право власності на яку набуто в порядку приватизації відповідно до Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон № 2482-XII).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 31 травня 1994 року ОСОБА_10 та членам його сімї ОСОБА_11, ОСОБА_12 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_4 .
ОСОБА_14 та членам його сім`ї ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_5, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 18 січня 2001 року.
Згідно з копією з витягу про державну реєстрацію прав від 12 січня 2011 року № 28653959 ОСОБА_8 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_6 .
Відповідно до копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок на АДРЕСА_2, виготовленого станом на 29 грудня 2010 року, вказана будівля має підвал площею 219,2 кв. м.
Згідно з відомостями Збаразького БТІ від 06 жовтня 2016 року у житловому будинку АДРЕСА_2, крім підвального приміщення, яке перебуває у власності держави в особі Міносвіти, знаходяться інші підвальні приміщення, але інформація про те, кому належать (перебувають у користуванні) ці приміщення, відсутня.
Установлено, що спірне підвальне приміщення знаходиться на балансі ПТУ № 5.
Згідно з актом використання коштів на поточний ремонт житлового будинку на АДРЕСА_2 та благоустрій території від 15 травня 2014 року, складеним власниками квартир цього будинку ( ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_2 ), погодженим з Вишнівецьким селищним головою Баюрським Р . В., на поточний ремонт будинку використані кошти в сумі 30 000,00 грн, тобто по 7 500 грн з кожного власника квартири. У будинку змінено і проведено монтаж водостічної системи, збудована нова підпірна стіна, яка впирається в будинок і була в аварійному стані, а також нова огорожа.
Відповідно до акта від 10 лютого 2015 року, складеного мешканцями будинку на АДРЕСА_2 , мешканці будинку більше 20 років користуються підвальним приміщенням цього будинку зокрема кожний користується 1/4 його частиною. За цей час проведено ремонтні роботи зі збереження приміщення, комунікації і роботи з надання належного вигляду приміщенню.
З копії акта, складеного в присутності жителів указаного житлового будинку, погодженого 16 листопада 2015 року секретарем Вишнівецької ради Іванишин С. Ю., вбачається, що через підвальне приміщення (підвал) житлового будинку проходять інженерні комунікації, а саме мережа водовідведення, яка забезпечує санітарно-гігієнічні умови експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
У довідці від 10 березня 2017 року № 16, виданій Комунальним підприємством "Вишнівець" Збаразького району Тернопільської області, копія якої є у матеріалах справи, зазначено, що через підвальне приміщення (підвал) житлового будинку на АДРЕСА_2 проходять інженерні комунікації, а саме мережа водовідведення, яка забезпечує санітарно-гігієнічні умови експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
Згідно з копією акта обстеження підвального приміщення житлового будинку на АДРЕСА_2 від 06 серпня 2014 року, складеного комісією в складі заступника Вишнівецького селищного голови Минзаря Є. М., дільничного інспектора міліції Збаразького РВ УМВС України в Тернопільській області Бовтуна Ю. Я., завідувача господарством ДНЗ "Вишнівецький професійний ліцей" Петрука І. Й., касира-рахівника Вишнівецької ради Лукащук В . М ., встановлено, що підвальне приміщення перебуває в задовільному стані і знаходиться на балансі Вишнівецького ліцею.
Рішенням виконкому Вишнівецької ради від 23 грудня 2011 року № 142 "Про оформлення права власності на підвальні приміщення по АДРЕСА_2 за державою Україна в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України" вирішено оформити право власності на підвальне приміщення (літ. "Пд"), в яке входять приміщення: І площею 2,5 кв. м, літ. "П" площею 49,1 кв. м., ХІ площею 12,4 кв. м, ХІІ площею 9,3 кв. м, ХІІІ площею 2,5 кв. м, загальною площею 75,8 кв. м та яке знаходиться на АДРЕСА_2, за державою Україною в особі Міносвіти.
Згідно з копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 листопада 2012 року, виданого Вишнівецькою радою, держава в особі Міносвіти є власником підвального приміщення загальною площею 75,8 кв. м у будинку АДРЕСА_2, до якого входять приміщення: І площею 2,5 кв. м, літ. "П" площею 49,1 кв. м., ХІ площею 12,4 кв. м, ХІІ площею 9,3 кв. м, ХІІІ площею 2,5 кв. м. Право оперативного управління належить ПТУ № 5.
Відповідно до копії витягу про державну реєстрацію прав Збаразького БТІ від 29 листопада 2012 року № 36467694 речове право на зазначене підвальне приміщення зареєстровано за державою в особі Міносвіти, правовий режим майна - право оперативного управління - ПТУ № 5.
Рішенням виконкому Вишнівецької ради від 30 березня 2016 року № 23 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2011 року № 142 "Про оформлення права власності на підвальні приміщення по майдану АДРЕСА_2 за державою в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України" вирішено пункт 1 рішення виконкому від 23 грудня 2011 року № 142 "Про оформлення права власності на підвальні приміщення по майдану АДРЕСА_2 за державою Україна в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України" викласти в такій редакції: "Оформити право власності на цокольне приміщення, яке знаходиться по майдану АДРЕСА_2, за державою в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України і перебуває на балансі та в оперативному управлінні ДНЗ "Вишнівецький професійний ліцей".
Крім цього, суд зазначив, що у справі відсутні докази того, що співвласники будинку за адресою: АДРЕСА_2 надавали свою згоду на передачу у власність держави в особі Міносвіти нежиле підвальне приміщення загальною площею 75,8 кв. м, розташоване за вказаною адресою.
Вирішуючи питання юрисдикційності спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими наведені у касаційній скарзі доводи про те, що спір про визнання протиправними рішень органу місцевого самоврядування про передачу в постійне користування земельної ділянки та про оформлення свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомості є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції).
Згідно із частиною другою статті 4, пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України (у вказаній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
Аналогічну норму закріплено у частині першій статті 19 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року.
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Законодавчо визначено, що правовою формою діяльності органів місцевого самоврядування є видання ними нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії.
У статті 16 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) зазначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад. У разі якщо територіальна громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права управління майном та фінансами відповідній міській раді, а територіальна громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів місцевого самоврядування районів у місті, міська рада здійснює управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, та несе відповідальність перед громадою відповідного району у місті. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 25 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Вишнівецької ради від 23 грудня 2011 року № 142 "Про оформлення права власності на підвальні приміщення по АДРЕСА_2 за державою Україна в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України";
- скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане 29 листопада 2012 року Вишнівецькою радою на підвальні приміщення, розташовані на АДРЕСА_2, за державою Україна в особі Міносвіти, право оперативного управління ПТУ № 5;
- скасувати державну реєстрацію права власності держави в особі Міносвіти, право оперативного управління ПТУ № 5 на підвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2
Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.