ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 263/3949/17
Провадження № 14-359цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" (далі - ПрАТ "Азовзагальмаш"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки "Народна солідарність" (далі - Маріупольська профспілка),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 травня 2017 року у складі судді Шевченко О. А. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 липня 2017 року у складі колегії суддів Гаврилової Г. Л., Пономарьової О. М., Зайцевої С. А.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Азовзагальмаш", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Маріупольська профспілка, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати незаконним наказ (розпорядження) від 22 лютого 2017 року № 129к про припинення трудового договору, поновити її на роботі з 22 лютого 2017 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 лютого 2017 року до дня ухвалення рішення у справі.
На обґрунтування вимог позивачка зазначила, що з 07 березня 2012 року вона працювала в ПрАТ "Азовзагальмаш" на посаді інженера. 22 лютого 2017 року звільнена із займаної посади наказом № 129к з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Вважала своє звільнення таким, що відбулося з порушенням вимог закону, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 травня 2017 року провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачці право звернутися із цим позовом до Господарського суду міста Києва, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (далі - ПАТ "Азовзагальмаш").
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вважав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Азовзагальмаш", а тому саме господарський суд вирішує всі майнові спори за вимогами до боржника, у тому числі спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб, до яких відноситься ОСОБА_1
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 липня 2017 року скасовано ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 травня 2017 року у частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу (розпорядження) від 22 лютого 2017 року № 129к про припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення заборгованості із заробітної плати, справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині (закриття провадження у справі щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 травня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд мотивував свої висновки тим, що суд першої інстанції не наділений повноваженнями розглядати вимоги ОСОБА_1 майнового характеру в порядку цивільного судочинства, а тому погодився із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не уточнив позовних вимог та зробив передчасний висновок про закриття провадження у справі за вимогами про стягнення заробітної плати. При цьому апеляційний суд вважав, що матеріали справи містять суперечливі відомості щодо цих позовних вимог.
Також апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у справі у частині позовних вимог про визнання наказу (розпорядження) від 22 лютого 2017 року № 129к про припинення трудового договору незаконним та поновлення на роботі з тих підстав, що оскільки ОСОБА_1 є посадовою особою, то спір має розглядатися в господарському суді, в якому перебуває справа про банкрутство боржника.
Апеляційний суд указав, що позивачка не перебувала на державній службі, отже, не може вважатись посадовою особою, її робота не була пов`язана із обслуговуванням матеріальних цінностей підприємства.
У зв`язку з цим апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачка як інженер була посадовою особою у розумінні пункту 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та частини четвертої статті 10 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII).
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 липня 2017 року в частині закриття провадження у справі щодо її позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд повинен був застосувати статтю 110 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал), згідно з якою позови з трудових правовідносин можуть пред`являтися за місцем проживання позивача, а також, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання оплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ЦПК України викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 26 червня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.