П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 810/2774/18
Провадження № 11-174апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт" (далі - Товариство) до державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг" Гумуржи Олександра Костянтиновича (далі - державний реєстратор), треті особи: Дочірнє підприємство "Край Проперті", Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - Банк), про визнання протиправним і скасування рішень
за касаційною скаргою Товариства на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року (суддя Лисенко В. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року (судді Кузьмишина О. М., Шелест С. Б., Пилипенко О. Є.),
УСТАНОВИЛА:
У червні 2018 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора від 20 грудня 2017 року № 38850621, 38851081, 38851776, 38857552, 38856981, 38856732, 38856218, 38855728, 38855191, 38854214, 38853186, 38852020, 38852462, 38852786, 38852349, 38835223, 38835228, 38836510, 38836996, 38837460, 38837931, 38838519, 38839600, 38840495, 38841305, 38841972, 38842530, 38843164, 38844331, 38845251, 38845915, 38846553, 38847244, 38848882, 38849215, 38849662, 38850068, 38839567, 38840325, 38841210, 38844179, 38846095, 38846790, 38847437, 38847927, 38848514, 38848863, 38849088, 38851597, 38851198, 38850883, 38850531, 38850252, 38849852, 38849448 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за Банком;
- зобов`язати Комунальне підприємство "Центр реєстраційних послуг" виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про право власності від 20 грудня 2017 року № 38850621, 38851081, 38851776, 38857552, 38856981, 38856732, 38856218, 38855728, 38855191, 38854214, 38853186, 38852020, 38852462, 38852786, 38852349, 38835223, 38835228, 38836510, 38836996, 38837460, 38837931, 38838519, 38839600, 38840495, 38841305, 38841972, 38842530, 38843164, 38844331, 38845251, 38845915, 38846553, 38847244, 38848882, 38849215, 38849662, 38850068, 38839567, 38840325, 38841210, 38844179, 38846095, 38846790, 38847437, 38847927, 38848514, 38848863, 38849088, 38851597, 38851198, 38850883, 38850531, 38850252, 38849852, 38849448.
Обґрунтовуючи протиправність рішень державного реєстратора, Товариство послалося на те, щовідповідачем під час реєстрації за Банком права власності на належне позивачу нерухоме майно не дотримано вимог пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1127, яким передбачено обов`язок державного реєстратора встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
З матеріалів справи убачається, що 19 грудня 2011 року та 24 лютого 2012 року Товариство, що є майновим поручителемДочірнього підприємства "Край Проперті", уклало з Банком іпотечні договори, реєстраційні номери 18684, 2259.
Згідно з умовами цих договорів Товариство передало в іпотеку власні об`єкти нерухомого майна в забезпечення виконання зобов`язань Дочірнього підприємства "Край Проперті" перед Банком за кредитними договорами про відкриття кредитної лінії від 22 вересня 2011 року № 119-В/11/55/КЛ та
№ 120-В/11/55/КЛ.
У подальшому Банк вчинив дії щодо реєстрації за ним права власності на передане в іпотеку майно, внаслідок чого державний реєстратор 20 грудня 2017 року прийняв рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, за Банком. Підставою виникнення права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено іпотечний договір від 19 грудня 2011 року, реєстраційний номер 18684, повідомлення-вимога від 18 травня 2017 року № 5242/5/28-3 та іпотечний договір від 24 лютого 2012 року, реєстраційний номер 2259, повідомлення-вимога від 18 травня 2017 року № 5242/5/28-3.
На переконання Товариства, державна реєстрація за Банком права власності на підставі надісланого позивачу повідомлення-вимоги від 18 травня 2017 року № 5242/5/28-3 є протиправною, оскільки відповідно до пункту 6.4.1 іпотечного договору у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність іпотекодержатель повідомляє іпотекодавця в письмовій формі у вигляді листа-повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність. До іпотекодержателя переходить право власності на предмет іпотеки на 31 календарний день з дати, яка підтверджує вручення іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність.
При цьому, як стверджує позивач, лист-повідомлення про початок застосування Банком позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, як це передбачено наведеними вище умовами договору, Товариству як іпотекодавцю Банком не направлявся, а надіслане позивачу та надане державному реєстратору повідомлення-вимога від 18 травня 2017 року не може вважатися таким листом (у розумінні пункту 6.4.1 іпотечного договору), адже за своїм змістом воно було лише повідомленням-вимогою про погашення повної суми заборгованості.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, закрив провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Позивачу роз`яснено право на звернення до суду із цим позовом у порядку господарського судочинства.
Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення про закриття провадження у справі, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду.
Незгода скаржника з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі обґрунтована тим, що його позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора як суб`єкта, наділеного Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, у зв`язку з невиконанням ним обов`язку щодо перевірки поданих для цього документів. Тому спір має розглядатись у порядку КАС.
Відповідач та треті особи відзивів на касаційну скаргу не подали.
Дослідивши в межах, визначених частиною першою статті 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 1 та абзацом другим пункту 2 частини першої статті 4 КАС передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 7 КАС).
За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріпленими статтею 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.