У Х В А Л А
31 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 289/2214/17
Провадження № 14-649цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишевичі" (далі - ТОВ "Вишевичі") про дострокове розірвання договору оренди землі
за касаційною скаргою ТОВ "Вишевичі" на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2018 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 2,0503 га з кадастровим номером 1825081800:01:000:0038, яка розташована на території Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.
19 лютого 2015 року між ним і ТОВ "Вишевичі" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Договір оренди зареєстрований у встановленому законом порядку.
Умовами вказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1 300,00 грн до 31 грудня поточного року.
Позивач виконав договірні зобов`язання та передав відповідачу зазначену земельну ділянки, проте останній, порушивши умови договору, своїх зобов`язань з виплати орендної плати не виконав, унаслідок чого має заборгованість перед позивачем за договором оренди за 2015-2017 роки.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди земельної ділянки площею 2,0503 га з кадастровим номером 1825081800:01:000:0038 від 19 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Вишевичі".
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року, з урахуванням ухвали цього суду від 2 квітня 2018 року, позов задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 2,0503 га з кадастровим номером 1825081800:01:000:0038 від 19 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Вишевичі". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав покладених на нього договором зобов`язань зі своєчасної сплати позивачу орендної плати, чим порушив умови договору оренди землі, що є підставою для його розірвання.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 2,0503 га з кадастровим номером 1825081800:01:000:0038 від 19 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Вишевичі". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для розірвання договору оренди землі. Разом із тим, оскільки під час вирішення позовних вимог районний суд допустив порушення норм процесуального права, належним чином не повідомив ТОВ "Вишевичі" про час і місце судового засідання, яке згідно з приписами пункту 3 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), то це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з постановленням нового.
ТОВ "Вишевичі" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, в якій просило передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а зазначені судові рішення скасувати та закрити провадження у справі, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.
На обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Вишевичі" зазначило, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням правил юрисдикції загальних судів, оскільки на момент подачі позову та відкриття провадження у справі щодо відповідача у справі було порушено провадження про банкрутство господарським судом Житомирської області, відповідно ця справа не могла бути розглянута в порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір повинен розглядатися господарським судом у межах справи про банкрутство.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, якою було встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що касаційна скарга містить доводи щодо предметної юрисдикції цього спору, які підлягають перевірці.
21 жовтня 2019 року справ надійшла до Великої Палати Верховного Суду.
Вивчивши матеріали касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на таке.