У Х В А Л А
23жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 296/11660/18
Провадження № 14-606цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним
за касаційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2018 року (суддя Сингаївський О. П.) та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2019 року (в складі колегії суддів Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А.М.),
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області (далі - УДКСУ у м. Житомирі Житомирської області) про відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона була звільнена з посади судді Житомирського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
З 12 липня 2017 року позивачка перебуває на обліку в Житомирському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці, яке нараховане у розмірі 80 відсотків від суддівської винагороди відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Зазначала, що відповідно до положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) орган Пенсійного фонду України, як податковий агент, щомісячно утримував з її щомісячного грошового утримання податків (прибуткового та військового) доходів фізичних осіб. За період з липня 2017 року по лютий 2018 року включно розмір утримання податків становить 13 тис. 640 грн 28 коп. (12 тис. 591 грн 03 коп. податку на прибуток та 1 тис. 049 грн 25 коп. військового збору).
Рішенням Конституційного суду від 27 лютого 2018 року № 1-р/20 визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, які втрачають свою чинність з дня ухвалення цього рішення.
У рішенні Конституційного Суду України зазначено, що реалізація положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України створює умови, за яких громадянин, розмір пенсії якого перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), повинен сплачувати податок, а громадянин, розмір пенсії якого є нижчим звільнений від такого оподаткування. Тобто платники, які сплачували більші соціальні внески протягом трудової діяльності, повинні додатково сплачувати податок у розмірі, встановленому підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Позивачка вважала, що відрахування податків з її щомісячного грошового утримання призвело до заподіяння їй шкоди, яка підлягає відшкодуванню у порядку статті 152 Конституції України, статті 1175 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зазначила, що недоотримувала дохід у вигляді утриманих податків з пенсійних виплат у розмірі 13 тис. 640 грн 28 коп.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд стягнути з Державного бюджету України на її користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України 13 тис. 640 грн 28 коп. майнової шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 13 тис. 640 грн 28 коп. шкоди, завданої законом, який визнаний неконституційним.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визнання неконституційними змін, внесених до Податкового кодексу України Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", втратою ними чинності з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року, вказує на незаконне утримання коштів з грошового утримання позивача через дію вказаних норм з вересня 2017 року по лютий 2018 року, в зв`язку з чим її порушене право підлягає захисту шляхом задоволення позову та компенсації недоотриманих коштів в порядку статті 152 Конституції України, статей 22, 1175 ЦК України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пунктів 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року, визначена судом сума підлягає стягненню за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з відповідного рахунку органом казначейства.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу УДКС у м. Житомирі Житомирської області залишено без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2018 року без змін.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, УДКС у м. Житомирі Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі а ухвалою від 29 серпня 2019 року справу призначено до розгляду.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 ЦПК України (частина четверта статті 404 цього Кодексу).