Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 761/44056/17 (провадження № 14-571 цс 19)
07 жовтня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду ухвалою від 07 жовтня 2019 року прийняла та призначила до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович, про зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду міста Києва із зазначеним позовом, вимагаючи зобов`язати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відшкодувати їм суми банківських вкладів у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» (далі -ПАТ «Дельта Банк»), нараховані та невиплачені відсотки за цими вкладами, а також 3 % річних, інфляційні втрати, а також просила відшкодувати їй як спадкоємцю за законом після смерті батька ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 154 461,20 грн.
2. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року провадження у справі закрито. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
3. Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року ухвала суду першої інстанції скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спір, який виник між сторонами, є приватноправовим, а тому підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
4. У травні 2019 року Фонд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що цей спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
5. 18 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності в касаційній скарзі доводів, передбачених частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), згідно якої справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
7. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8. Згідно із частиною другою статті 382 ЦПК України постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
9. Оскільки відповідно до основних засад судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення здійснюється у визначен