1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 605/567/17

Провадження № 11-919апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року (суддя Дерех Н. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року (судді Кухтей Р.В., Нос С. П., Шевчук С. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Підгаєцької міської ради Підгаєцького району Тернопільської області (далі - Міськрада) про визнання дій та рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії і

ВСТАНОВИЛА:

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Міськради, в якому просила:

визнати протиправними встановлення відповідачем у пункті 6 рішення Міськради від 06 квітня 2016 року № 131 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " строку реалізації права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (строку реалізації цього рішення) в один рік з моменту його прийняття та передачу земельної ділянки, запланованої позивачу, до відведення у власність третім особам;

визнати протиправною бездіяльність відповідача з ненадання позивачці примірника рішення та ознайомлення з результатами розгляду її звернення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

визнати нечинним рішення Міськради (сьома сесія сьоме скликання) від 06 квітня 2016 року №131 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ";

зобов`язати відповідача вчинити дії з надання дозволу згідно з поданим нею зверненням в установленому законом порядку, а також надати примірник рішення про дозвіл на розроблення проекту землеустрою та забезпечити можливість його реалізації у розумні строки з моменту отримання.

2. Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 19 листопада 2018 року провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 лютого 2019 року залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою якої просила надати позивачка, була передана безоплатно у власність третій особі, яка зареєструвала право власності на неї. З посиланням на ці обставини суди зробили висновки, що заявлений позивачкою спір стосується не лише правомірності рішення відповідача, а й безпосередньо самого права власності на конкретну земельну ділянку, на судовий захист якого не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

3. Підставами для цих рішень стали такі фактичні обставини.

Позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Міськрада згідно з рішенням сьомої сесії сьомого скликання від 06 квітня 2016 року № 131 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " надала дозвіл позивачці на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1 га, що знаходиться в межах АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель, не наданих у власність та постійне користування (рілля), при виконанні умов, визначених власником землі та іншими державними виконавчими органами.

Тут треба зазначити, що земельна ділянка площею 0, 1 га, яка знаходиться за названою адресою, вже належить на праві приватної власності ОСОБА_2 Підтвердженням цього є рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25 червня 2018 року за індексним номером 41796215 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 14 листопада 2018 року.

Ще раніше Міськрада рішенням (двадцять сьома сесія сьомого скликання) від 11 травня 2018 року № 606 затвердила ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га із земель, не наданих у власність або постійне користування, сільськогосподарського призначення (рілля), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 6124810100:02:001:0124, а також вирішила передати безоплатно у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку.

4. ОСОБА_1 не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подала касаційну скаргу про їх скасування.

Вимоги мотивувала тим, що відповідно до положень Земельного кодексу України (далі - ЗК) надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із етапів погодження і оформлення документів, який відповідно до вимог чинного законодавства є необхідним для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. У свою чергу отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою.

З огляду на викладене, на думку ОСОБА_1, оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є безпосереднім спором про право, адже право власності на земельну ділянку за таким рішення ще не виникає. Суди першої та апеляційної інстанцій цей факт залишили поза увагою та не надали йому належної правової оцінки, що спричинило необґрунтоване закриття провадження у справі та помилковий висновок про те, що спір має приватноправовий характер, незважаючи на те, що у цьому випадку у позивача відсутній майновий інтерес.

5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою від 29 серпня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 6 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи і дійшла такого висновку.

6. Згідно із частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАСсуб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАСюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАСюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.


................
Перейти до повного тексту