ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня2019 року
м. Київ
Справа № 11-598сап19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
представників:
позивача - адвоката Клян А. Ф.,
Вищої ради правосуддя - Русакової І. Г.,
розглянула у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП, Рада) від 14 травня 2019 року № 1319/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 18 лютого 2019 року № 495/2дп/15-19 та
ВСТАНОВИЛА:
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 оскаржила до Великої Палати Верховного Суду рішення ВРП від 14 травня 2019 року № 1319/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 лютого 2019 року № 495/2дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" (далі - рішення ВРП, оскаржуване рішення).
Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати про те, що дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 вказують на порушення права власності особи на вилучене майно, які вона як суддя вчинила внаслідок грубої недбалості, та охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ).
2. Суддя ОСОБА_1 вважає рішення ВРП протиправним, необґрунтованим і таким, що не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких відповідач дійшов викладених висновків. Просить його скасувати.
Прохання мотивує тим, що ВРП не мала доводів на підтвердження того, що суддя ОСОБА_1 допустила недбалість, яка унеможливила реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Невстановлення недбалості в її діяльності своєю чергою унеможливлює кваліфікацію її дій як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
Стверджує, що рішення про арешт майна ухвалила не внаслідок грубої недбалості, а згідно з чинним кримінальним процесуальним законом. Це рішення переглядалося судом вищого апеляційного рівня, який за наслідками його перегляду залишив без змін і визнав, що рішення про арешт майна було законним і обґрунтованим.
Наголошує, що оскаржене рішення не є немотивованим, Рада фактично вдалася до оцінки законності судового рішення, на що у неї немає повноважень. Друга Дисциплінарна палата ВРП вийшла за межі своїх повноважень й оцінила судове рішення, як постановлене через "грубу необережність" судді.
ВРП залишила поза увагою особливий порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, який має відбуватися з дотриманням конституційного принципу незалежності суддів.
Переконує, що оскаржене рішення може бути скасоване й з інших підстав, аніж ті, що передбачені у статті 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ). У цьому контексті покликається на положення статей 8, 55 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненням жителів Жовті Води) та окремі положення рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)у справі "Корня проти Республіки Молдова" (заява № 22735/07, рішення від 22 липня 2014 року), в якому передбачено, що обмеження буде неспівмірним, якщо воно не переслідує мету, та якщо не існує розумної співмірності між застосованими заходами і переслідуваною метою.
Твердить, що суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за наявності в його діях звичайної недбалості. ВРП не мотивувала, чому і яка саме поведінка судді потребувала накладення на суддю дисциплінарного стягнення.
Узагальнює, що вона під час ухвалення судового рішення дотримувалася послідовності дій, передбачених кримінальним процесуальним законом, що потягло постановлення законного та обґрунтованого рішення.
У відзиві на скаргу ВРП зазначає про відсутність підстав, передбачених статтею 52 Закону № 1798-VІІІ, за яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути скасоване. Оскаржуване рішення в достатній мірі відповідає критерію обґрунтованості, а зазначені в скарзі обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм права, а тому є безпідставними.
3. Факти та обставини, на підставі яких Друга Дисциплінарна палата ВРП зробила висновок про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, з якими погодилася ВРП, можна викласти у такий спосіб.
ОСОБА_1 Указом Президента України від 23 травня 2013 року № 302/2013 призначена на посаду судді Алчевського міського суду Луганської області строком на п`ять років.
Указом Президента України від 7 квітня 2015 року № 203/2015 переведена на посаду судді Печерського районного суду міста Києва у межах п`ятирічного строку.
10 серпня 2018 року до ВРП за вхідним номером К-4773/0/7-18 надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 на неналежну поведінку судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилученого 06 квітня 2017 року під час проведення обшуку приміщень групи компаній "S. Group ". У скарзі зазначалося, що суддя ОСОБА_1 безпідставно поновила строк для звернення до суду із цим клопотанням, чим порушила вимоги частини п`ятої статті 171 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), відповідно до якої клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Суддя не звернула уваги на ці вимоги закону і незаконно задовольнила клопотання про накладення арешту. З огляду на викладене автор скарги просив притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 01 жовтня 2018 року № 3036/2дп/15-18 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1, провела розгляд дисциплінарної скарги і своїм рішення від 18 лютого 2019 року № 495/2дп/15-19 притягнула її до дисциплінарної відповідальності та застосовала до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Підставами дисциплінарної відповідальності судді стали обставини про те, що суддя внаслідок очевидної недбалості під час ухвалення судового рішення, оскільки розглянула клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна через 6 місяців із дня проведення обшуку та вилучення, порушила права людини шляхом незабезпечення охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Було встановлено, що слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 04 квітня 2017 року (суддя Москаленко К. О.) надав дозвіл заступнику Генерального прокурора України Столярчуку Ю. В., слідчим слідчої групи, прокурорам групи прокурорів на проведення обшуку приміщення та його складових частин за місцем знаходження офісу групи компаній "S.Group" за адресою: м. Дніпро, проспект О. Поля, 101, для відшукання і вилучення речей та документів, які підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані з метою схилення до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення, а саме: мобільні телефони, sim-картки та інші пристрої зв`язку, за допомогою яких обговорюються злочинні дії; комп`ютери та електронні носії інформації (планшети, флеш-карти, флеш-накопичувачі, системні комп`ютерні диски, CD-, DVD-диски, відеокасети, відеокамери, відеореєстратори та інші електронні цифрові пристрої, призначені для створення, копіювання, зберігання та передачі інформації), на яких зафіксовані злочинні дії та листування з колом оточення; первинні фінансово-господарські документи (рахунки-фактури, договори, банківські виписки, податкові накладні, акти звіряння взаєморозрахунків, фіскальні чеки), які стосуються діяльності ТОВ "Снек експорт", ТОВ "Укрторгпостач компані", ТОВ "Вітафудс" та пов`язаних з ними юридичних і фізичних осіб.
06 квітня 2017 року за наслідками дозволеного судом обшуку були вилучені грошові кошти у сумі 57 250 євро та матеріал (метал) жовтого кольору з позначенням FEINGOLD999,9 (вказане майно є тимчасово вилученим майном відповідно до частини сьомої статті 236 КПК України, згідно з якою вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном).
Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 18 жовтня 2017 року (суддя Остапчук Т. В.) зобов`язав слідчого негайно повернути ОСОБА_2 майно, вилучене під час обшуку 06 квітня 2017 року.
25 жовтня 2017 року прокурор відділу процесуального керівництва звернувся до суду із клопотанням про арешт у кримінальному провадженні № 22014040000000026 грошових коштів у сумі 57 250 євро та матеріалу (метал) жовтого кольору з позначенням FEINGOLD999,9, вилучених 06 квітня 2017 року під час обшуку приміщень групи компаній "S.Group" за адресою: м. Дніпро, проспект О. Поля, 101 .
Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 01 листопада 2017 року (суддя ОСОБА_1) це клопотання задовольнила та наклала арешт на грошові кошти у сумі 57 250 євро та матеріал (метал) жовтого кольору з позначенням FEINGOLD999,9, що були вилучені 06 квітня 2017 року під час проведення обшуку приміщень групи компаній "S.Group".
Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 23 квітня 2018 року ухвалу суду першої інстанції від 01 листопада 2017 року залишив без змін.
Надалі слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва (суддя Соколов О. М.) ухвалою від 19 липня 2018 року задовольнив клопотання адвоката Білухи Р. М. в інтересах ОСОБА_2 та скасував арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року (суддя ОСОБА_1). У цьому рішенні суд послався на те, що слідчий не довів, що вилучені грошові кошти здобуті злочинним шляхом або використовувались у злочинних цілях. ОСОБА_2 не повідомлялося про підозру, до вказаного кримінального провадження останній не має жодного стосунку, вилучені гроші та матеріальні цінності є його власністю.
Опираючись на ці обставини, Друга Дисциплінарна палата ВРП визнала, що дії із накладення арешту на майно, яке не могло арештовуватися, оскільки після закінчення строку, передбаченого частиною п`ятою статті 171 КПК України, у будь-якому випадку підлягало безумовному поверненню, явно суперечило процесуальному закону і призвело до порушення основоположного права людини, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 41 Конституції України.
Друга Дисциплінарна палата ВРП, надаючи правову кваліфікацію діям судді ОСОБА_1, дійшла висновку, з яким погодилася й ВРП в оскаржуваному рішенні, що суддя не виконала одного з основних завдань кримінального провадження - не забезпечила охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та допустила внаслідок очевидної недбалості порушення права власності на вилучене майно як основоположного права людини. Такі дії вказують на неналежне ставлення до службових обов`язків, вчинені внаслідок недбалості та охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме у зв`язку із грубою недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини й основоположних свобод .