У Х В А Л А
28 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 2-3451/2011
Провадження № 14-612цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, Тернопільський районний відділ земельних ресурсів Тернопільської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Тернопільського районного територіального округу Салій О. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку
за касаційними скаргами ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_3, та ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_4, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Грицака Р. М. від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2017 року (у складі колегії суддів Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.), за касаційними скаргами ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_3, та ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_4, на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 21 червня 2017 року (у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.),
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, Тернопільський районний відділ земельних ресурсів Тернопільської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Салій О. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку.
ОСОБА_1 зазначала, що 01 березня 2007 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач придбав у позивачки земельну ділянку для роздрібної торгівлі та комерційних послуг площею 1,02 га, кадастровий № 6125280600010180020, що розташована на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Позивачка вважає, що договір було укладено з порушенням вимог статей 203, 377 Цивільного кодексу України, оскільки на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомості (зокрема гаражі та автомийка), що належать третім особам. Про цей факт відповідача було повідомлено перед укладенням договору. У своєму листі від 27 лютого 2007 року відповідач ще перед укладенням договору запевнив позивача про те, що він врегулює усі питання землекористування із власниками гаражів та автомийки, однак це так і не було зроблено, а тому просила задовольнити позов з викладених підстав.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31 травня 2011 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини земельної ділянки, який було укладено 01 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Салій О. В. за реєстровим № 606, в частині відчуження 0,7706 га. Визнано частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 197446, виданий 05 березня 2007 року Тернопільським районним відділом земельних ресурсів, в частині посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,7706 га. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,7706 га, що розташована на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 квітня 2017 року відновлено втрачене провадження по цивільній справі № 2-3451/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, Тернопільський районний відділ земельних ресурсів Тернопільської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Тернопільського районного територіального округу Салій О. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні у справі № 2-3451/2011 про відновлення втраченого провадження копії документів є належними та достатніми для відновлення втраченого провадження.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2017 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 квітня 2017 року про відновлення втраченого провадження залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи питання про відновлення втраченого судового провадження, районний суд керувався положеннями статей 402, 403, 407 ЦПК України та виходив із належності, достовірності та достатності зібраних матеріалів у справі, а отже дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відновлення втраченого судового провадження з метою перегляду ухваленого у справі судового рішення.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 травня 2011 року скасовано. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, Тернопільський районний відділ земельних ресурсів Тернопільської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Салій О. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку, повідомлено заявнику, що розгляд справи відноситься до юрисдикції господарських судів.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем ФОП ОСОБА_1 і відповідачем Коруною С. Б., який також має статус ФОП, носять господарсько-правовий характер, а тому спір слід розглядати у господарському суді.
У травні 2017 року ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_3, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у відкритті провадження про відновлення втраченого судового провадження у справі № 2-3451/2011, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що вирішуючи питання про відновлення втраченого судового провадження, суд першої інстанції, у порушення вимог статей 407, 408 ЦПК України у рішенні не зазначив, на підставі яких конкретно документів, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників цивільного процесу, суд вважав установленим зміст відновленого судового провадження. Також судом не наведено, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися у втраченому провадженні, а тому суд дійшов необґрунтованого висновку про його відновлення. На вказані обставини не звернув уваги суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду.
У червні 2017 року ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_4, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2017 року та ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі № 2-3451/2011, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відновлюючи втрачене провадження районний суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, грубо порушив вимоги положень статей 403, 407, 408 ЦПК України 2004 року, не врахував, що за недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження. Суд першої інстанції у резолютивній частині оскаржуваного судового рішення не вказав про повне або часткове відновлення втраченого провадження.
У червні 2017 року ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_3, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 21 червня 2017 року й залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2011 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі від 21 червня 2017 року посилається на кредитний договір № 17.69-08/КЛ від 23 червня 2008 року та іпотечний договір, які відновлені не були й предметом розгляду ні у 2011 році, ні у 2017 році не були. Окрім того, апеляційний суд дійшов передчасного висновку, що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, не врахувавши тієї обставини, що суб`єктний склад учасників договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 березня 2007 року чітко визначений у його преамбулі, де зазначено, що продавцем є фізична особа-підприємець ОСОБА_1, а покупцем фізична особа ОСОБА_2