Постанова
іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 296/11019/15-к
провадження № 51-3021км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Барашкіної І.О.,
прокурора Вергізової Л.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014060020002147, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 6 вересня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 1 ст. 121 КК - на строк 5 років;
- за ч. 4 ст. 296 КК -на строк 4 роки;
- за ч. 2 ст. 345 КК -на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Запобіжний захід змінено з домашнього арешту на тримання під вартою, ОСОБА_1 взято під варту в залі суду.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 135,96 грн відшкодування майнової та 60 000 грн відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_3 - 20 000 грн відшкодування моральної шкоди. Крім того, із ОСОБА_1 в солідарному порядку з ОСОБА_4 стягнуто: 14 688,01 грн відшкодування майнової шкоди на користь Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області та 880 грн витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 на користь Управління охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації (в особі Житомирського обласного стоматологічного об`єднання).
Апеляційний суд Житомирської області ухвалою від 21 грудня 2016 року частково задовольнив апеляційну скаргу захисника засудженого, вирок місцевого суду від 6 вересня 2016 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, і в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 скасував та в цій частині призначив новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Визначено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а за ч. 2 ст. 345 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У решті вирок залишено без змін.
Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 6 вересня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 21 грудня 2016 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі 23 841,96 грн та 60000 грн відповідно.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
За цим вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин.
22 лютого 2014 року о 22:30 ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4,який засуджений вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 22 липня 2014 року,перебуваючи в м. Житомирі на вул. Пушкінській, 41, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, діючи групою осіб, вступили в словесний конфлікт з працівниками Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_5, ОСОБА_6 та громадськими помічниками ОСОБА_3 і ОСОБА_7 . Під час грубого порушення громадського порядку ОСОБА_1 завдав ОСОБА_3 один удар рукою в обличчя, від якого той впав на землю, а також не припиняючи своїх хуліганських дій, - два удари в голову спеціально пристосованим предметом для заподіяння тілесних ушкоджень - металевим ланцюгом. ОСОБА_4, підтримуючи хуліганські дії ОСОБА_1, завдав ОСОБА_3 два удари ногою в тулуб і обличчя. У результаті цих дій ОСОБА_1 та ОСОБА_4 потерпілому заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я та тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але призвели до довготривалого розладу здоров`я.
У конфлікт, з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_1 та ОСОБА_4, втрутилися працівники Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області, однак ОСОБА_1, не припиняючи своїх хуліганських дій, почав висловлюватись брутальною лайкою на їх адресу та завдав працівнику міліції ОСОБА_6, який перебував при виконанні службових обов`язків, два удари кулаком правої руки в голову, в результаті чого заподіяв йому легкі тілесні ушкодження. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1 металевим ланцюгом вдарив по автомобілю марки "Volkswagen Passat 1.8", д.н.з. НОМЕР_1, пошкодивши його, чим завдав майнової шкоди в розмірі 10 870,96 грн.
Після цього ОСОБА_1, який почав утікати від працівників міліції, намагався зупинити громадський активіст ОСОБА_2, що заступив на спільне патрулювання разом із працівниками ДАІ. Він схопив утікача рукою та розвернув до себе обличчям. Того ж дня, приблизно о 23 год. поблизу басейну по вул. Старий Бульвар у м. Житомирі ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, умисно завдав невстановленим слідством предметом, спеціально пристосованим для заподіяння тілесних ушкоджень, один удар у голову ОСОБА_2, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 11 березня 2019 року залишив апеляційну скаргу захисника засудженого без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без змін та звільнив засудженого ОСОБА_1 з-під варти в залі суду, як такого, що з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII), відбув покарання.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок місцевого суду від 22 листопада 2018 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 11 березня 2019 року щодо нього і закрити кримінальне провадження на підставі ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що після скасування апеляційним судом вироку в частині його обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КК прокурор всупереч вимогам ст. 338 КПК фактично не змінив раніше висунутого обвинувачення у межах правової кваліфікації чи обсягу обвинувачення за вказаною статтею, а лише уточнив час та місце вчинення кримінального правопорушення без зазначення доказів, на підставі яких він дійшов таких висновків. Зміна обвинувачення прокурором здійснена поза межами процесуальних повноважень - не під час судового розгляду чи досудового розслідування, а в підготовчому судовому засіданні, що суперечить вимогам КПК. Вказує на те, що потерпілі та свідки, які були допитані місцевим судом під час розгляду кримінального провадження за попереднім обвинувальним актом та перебували в залі суду після цього, не могли бути допитані повторно. Уточнений прокурором обвинувальний акт не містить чіткого, відокремленого формулювання обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК. З цієї підстави стороною захисту ставилося питання про повернення обвинувального акта прокурору, однак апеляційний суд належної оцінки цим обставинам не надав. Посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи та неналежну оцінку доказів у справі. Вважає правову кваліфікацію кримінального правопорушення, обвинувачення у якому висунуто ОСОБА_1 у обвинувальному акті такою, що не відповідає ознакам складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК та фактичним обставинам справи, оскільки, на його думку, такі діяння підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 124 КК або частинами 3 чи 4 ст. 296 КК. Свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК вважає недоведеною, а вирок місцевого суду ухвалений на припущеннях та суперечливих доказах. На думку скаржника, відповідні обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який дійшов необґрунтованого висновку про залишення вироку суду першої інстанції без змін.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Вергізова Л.А. в судовому засіданні просила залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення як необґрунтовану.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить про розгляд касаційної скарги за його відсутності та відсутності захисника.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.