Постанова
іменем України
29 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 159/272/17
провадження № 51-8561км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Макаровець А.М., Шевченко Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Парусова А.М.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисників Оверчук Ю.О., Бєжанової А.В.,
перекладача Ніколаєнка А.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 31 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12015030200000020, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ковеля Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого: 11 січня 2006 року за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки; 30 січня 2007 року на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 162, частинами 2 та 3 ст. 185 КК, - до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК - до позбавлення волі на строк 5 років 10 місяців, звільненого 27 червня 2012 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 187 КК;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Антрацита Луганської області, жителя
АДРЕСА_2 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу - 18 серпня 2008 року за ст. 391 КК до позбавлення волі на строк 1 рік, а на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків - до позбавлення волі на строк 5 років,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2017 року:
ОСОБА_1 засуджено:за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 187 КК до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.
Постановлено відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі - Закон № 838-VIII) зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 26 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення" (далі - Закон
№ 2046-VIII) із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
ОСОБА_2 засуджено:за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 187 КК до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.
Постановлено відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII зарахувати ОСОБА_2 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 03 листопада 2016 року по 20 червня 2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 2046-VIII - із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
У справі вирішено питання про стягнення з обох засуджених у дохід держави процесуальних витрат за проведення експертиз.
За вироком установлено, що 15 січня 2015 року близько 20:00 ОСОБА_1 проник у будинок АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3 на суму
47 813,38 грн.
27 грудня 2015 року в період з 19:00 по 21:20 ОСОБА_2 проник у будинок АДРЕСА_4, звідки таємно викрав майно ОСОБА_4 на суму 6341,68 грн.
21 жовтня 2016 року близько 22:00 ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою з ОСОБА_1 проникли у будинок АДРЕСА_5, де вчинили розбійний напад на ОСОБА_5 Під час нападу, погрожуючи потерпілій пневматичним пістолетом моделі "МР-654К" калібру 4,5 мм, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заволоділи 500 дол. США та золотими виробами, заподіявши ОСОБА_5 шкоди на суму 46 059,61 грн.
Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 31 травня
2018 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень і про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
За змістом касаційної скарги посилається на неповноту та однобічність судового розгляду, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що його вини у вчиненні інкримінованих злочинів не доведено належними та допустимими доказами: за епізодом засудження його за крадіжку майна ОСОБА_4 стверджує, що суд безпідставно поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_6 та дані протоколу пред`явлення фотознімків для впізнання; вважає, що цю слідчу дію проведено з порушенням норм процесуального закону; крім того, зазначає, що він був зареєстрований та проживав у
м. Ратному, а тому не міг вчинити крадіжку майна; за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5 зазначає, що впізнання за її участю проведено з порушенням вимог ст. 228 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та порушенням права на захист. Також порушення права на захист мало місце і під час проведення обшуків 23 жовтня та 03 листопада 2016 року. На думку засудженого, апеляційний розгляд проведено з порушенням вимог ст. 404 КПК, а ухвала не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив повторно обставин справи, не дав вичерпних відповідей на доводи, наведені в апеляційній скарзі і, залишаючи скаргу без задоволення, не зазначив конкретних підстав, на яких її визнано необґрунтованою.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень і про призначення нового розгляду справи.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що судовий розгляд у справі проведено неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до його необґрунтованого засудження. За епізодом розбійного нападу вказує, що не встановлено часу нападу на потерпілу і на момент вчинення злочину він перебував у іншому місті. Стверджує, що впізнання проводилося з порушенням права на захист, а тому протокол цієї слідчої дій не можна вважати допустимим доказом. Також зазначає, що крадіжку чужого майна не вчиняв, оскільки щодо нього було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в рамках іншого кримінального провадження і він був зареєстрований та проживав в іншому районі. Апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, не перевірив усіх обставин справи, а тому ухвалу не можна вважати законною й обґрунтованою.
Позиції учасників судового провадження
Засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_1, а також їхні захисники підтримали доводи у касаційних скаргах і просили скасувати судові рішення із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Прокурор вважав, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, а судові рішення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
У касаційних скаргах засуджені, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що їх засуджено необґрунтовано, зокрема, посилаються на неповноту та однобічність судового розгляду, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
У зв`язку з цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до
ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.