Постанова
Іменем України
04 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 465/2456/16-ц
провадження № 61-25877св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний заклад Львівської обласної ради "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" на постанову Апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" (далі - КЗ ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня"), про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час простою.
Позовна заява мотивована тим, що з 04 серпня 1997 року вона працювала молодшою медсестрою психіатричного туберкульозного відділення № 17 КЗ ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" та була звільнена на підставі наказу від 07 квітня 2016 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці.
Зазначає, що при звільненні не враховано переважне право на залишення на роботі, не отримано згоди профспілкової організації, членом якої вона є, не запропоновано іншу роботу.
Посилаючись на порушення роботодавцем вимог трудового законодавства при її звільненні, просила позов задовольнити.
На підставі викладеного, з урахуванням збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила:скасувати наказ відповідача від 07 квітня 2016 року № 197 про звільнення її з роботи; скасувати наказ від 01 лютого 2016 року № 54 "Про оголошення простою в 17-му психіатричному туберкульозному відділенні КЗ "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня"; поновити її на посаді молодшої медсестри медичного стаціонару 17-го відділення КЗ "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня"; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 лютого 2016 року до дня поновлення на роботі та за час незаконно оголошеного простою; скасувати наказ відповідача від 02 лютого 2016 року № 59 "Про оптимізацію ліжкового фонду, структури КЗ "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" та скорочення штатної чисельності працівників".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року (у складі судді Гулієвої М. І.) відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, відповідно до статті 49-2 КЗпП України була повідомлена про наступне вивільнення, що стверджено її підписом на попередженні працівника про наступне вивільнення. Встановив, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці. При цьому відповідач при звільненні ОСОБА_1 належним чином виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки, позивачу було запропоновано ряд вакантних посад молодшої медсестри, від яких вона відмовилась. При цьому вказано про наявність згоди про звільнення з посади ОСОБА_1 відповідної профспілкової організації.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Наказ КЗ "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" № 197 від 07 квітня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 від займаної посади молодшої медсестри палатної 17-го відділення з 08 квітня 2016 року скасовано.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшої медсестри палатної 17-го відділення КЗ "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня".
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 88 654,28 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що роботодавець не довів належними та допустимими доказами надання персональних пропозицій про усі наявні протягом терміну попередження про наступне вивільнення конкретних вакантних посад, а також доказів, що ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих конкретних вакантних посад. Отже,звільнення позивача з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, проведено з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, роботодавець не виконав свій обов`язок щодо її працевлаштування.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У травні 2018 року КЗ ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про наявність підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вимоги частини другої статті 40 КЗпП України, а саме, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Письмової згоди, заяви, звернення, клопотання від позивача на адресу відповідача про звільнення з 17-го відділення та прийняття або про перевід на роботу на вакантні посади у інші відділення лікарні протягом 01 лютого 2016 року до 07 квітня 2016 року позивачем до КЗ "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" не подавалось і відповідно і не надходило.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
30 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 04 серпня 1997 року ОСОБА_1 працювала молодшою медсестрою палатною 17-го відділення КЗ ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня".
Наказом від 02 лютого 2016 року № 59 вирішено ліквідувати з 08 квітня 2016 року психіатричне туберкульозне відділення № 17 комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" та скоротити в мережі ліжкового фонду 50 ліжок психіатричного туберкульозного відділення № 17, а також скоротити чисельність працівників цього відділення у зв`язку з його ліквідацією.