Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 752/10529/16-ц
провадження № 61-6381св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Голосіївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва, у складі судді Мирошниченко О. В., від 03 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Рубан С. М., Желепи О. В., від 22 листопада 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Голосіївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 14 листопада 2011 року. ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Останній є її колишнім чоловіком та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, однак рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 травня 2014 року його визнано таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням. ОСОБА_3 фактично у зазначеній квартирі не проживає, значиться зареєстрованим лише формально. Комунальні та інші платежі сплачує вона самостійно.
Із урахуванням зазначеного та заяви про зменшення позовних вимог, позивач просила позов задовольнити, визнати відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, особою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 залишила займане житло, обрали собі інше місце проживання, яким і є місце проживання малолітньої дитини, не користується спірним житлом без поважних причин, добровільно знятись з реєстраційного обліку не бажають, чим перешкоджають позивачу, як законному власнику квартири, повноцінно користуватися своєю власністю, порушуючи її законні права та інтереси, які необхідно поновити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки права дитини ОСОБА_3 на користування спірною квартирою є похідними від права його батька ОСОБА_3, який рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 травня 2014 року визнаний таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 . Права малолітнього ОСОБА_3 на житло не порушені, оскільки батько малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_3 є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_2, в якому зобов`язаний забезпечити право свого сина на житло.
Суд апеляційної інстанції встановив, що при вирішенні спору районним судом було порушено норми процесуального права, оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що відповідач була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києвавід 03 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 рокускасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач, зловживаючи процесуальними правами, вказала неправильну адресу відповідача, неправильно зазначила її ім`я, у зв`язку із чим вона була позбавлена можливості приймати участь у справі із наданими їй процесуальними правами. Справа була розглянута з порушенням прав малолітньої дитини ОСОБА_3, за відсутності представників малолітньої дитини, а також за відсутності служби у справах дітей Голосіївської РДА, участь якої є обов`язковою. На момент народження дитини - ОСОБА_3 його батько ОСОБА_3 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, а 18 березня 2014 року. У вказаній квартирі був зареєстрований і її син ОСОБА_3 Судами не враховано, що її син ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_3, який є колишнім чоловіком позивача, не проживають у спірній квартирі з поважних причин, оскільки позивач чинить перешкоди у проживанні та користуванні спірною квартирою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Голосіївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Спірна квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 14 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н. Є. та зареєстрованого у реєстрі за № 2803 (т. 1, а. с. 4-6).
Дарувальником за цим договором є ОСОБА_3, батько ОСОБА_3 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 травня 2014 року у справі № 752/12029/13-ц, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року, ОСОБА_3 визнаний таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, та його знято з реєстрації в ній (т. 1, а. с. 11-15, 19-21).
18 березня 2014 року, ОСОБА_3 зареєстрував у спірній квартирі місце проживання свого сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Станом на 02 липня 2016 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач та неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 7).
На час народження ОСОБА_3 та його реєстрації у спірній квартирі ані ОСОБА_2, ані її чоловік ОСОБА_3 не проживали.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.