Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 740/4324/16-ц
провадження № 61-33900св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 18 травня 2017 року в складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору
від 03 квітня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн
у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач вказував, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на зобов`язань станом на 31 жовтня 2016 року виникла заборгованість
у розмірі 30 024,12 грн, з яких заборгованість за кредитом - 2 048,29 грн, заборгованість за відсотками - 22 723,67 грн, заборгованість за пенею та комісією - 3 346,25 грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 1 405,91 грн.
З урахуванням викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 30 024,12 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 березня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору на отримання кредиту
у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 18 травня 2017 року рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 березня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 квітня 2012 року в сумі 30 024,12 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт невиконання позичальником узятих на себе зобов`язань за кредитним договором, наявності простроченої заборгованості, яка повинна бути стягнута на користь банку.
Аргументи учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості необґрунтований жодними належними та допустимими доказами, містить намагання стягнути з відповідача безпідставні борги. Крім того, позивачем пропущено позовну давність.
Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження
в цій справі та зупинене виконання рішення апеляційного суду Чернігівської області від 18 травня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справу передано до Верховного Суду.
21 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 03 квітня 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн.
У вказаній анкеті-заяві відсутні умови щодо строку кредитування, розміру відсотків, пені та штрафів.
01 липня 2013 року ОСОБА_1 було переоформлено кредитну картку, що підтверджується витягом з технічного комплексу, який було подано
ПАТ КБ "ПриватБанк", строк дії якої було встановлено по липень 2016 року.
У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором сума заборгованості станом на 31 жовтня 2016 року становить 30 024,12 грн, з яких
2 048,29 грн - заборгованість за кредитом, 22 723,67 грн - заборгованість за відсотками, 3 346,25 грн - заборгованість за комісією та пенею, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 405,91 грн - штраф (відсоткова складова), яку банк просив стягнути з відповідача.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.