ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 289/1818/16-ц
провадження № 61-17763 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Лутівська сільська рада Радомишльського району Житомирської області,
третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору - ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 12 червня 2017 року в складі колегії суддів Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 та складається з: цілого житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами вартістю 30 000 грн, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також цілої земельної ділянки площею 1,7800 га кадастровий номер 1825085500:03:000:0074 та земельної ділянки площею 0,3700 га кадастровий номер 1825085500:03:000:0222 з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які знаходяться на території Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 44 років у селі Лутівка та за життя залишила заповіт на користь своєї племінниці - ОСОБА_1, яким заповіла позивачеві усе належне їй на момент смерті майно.
Зазначала, що спірне нерухоме майно належало на праві власності батькам ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і після їх смерті прийняте ОСОБА_3 як єдиною спадкоємицею за заповітом у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України.
Однак, за життя ОСОБА_3 не встигла отримати свідоцтва про право на спадщину, що у сукупності з розбіжностями у написанні прізвищ батьків спадкодавця в їх особистих документах позбавляє позивача реалізувати надані їй спадкові права в позасудовому порядку.
У грудні 2016 року до участі у справі в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги з приводу предмета спору, залучений син ОСОБА_3 - ОСОБА_2
ОСОБА_2 , не заперечуючи факту наявності заповіту на користь ОСОБА_1 та не оспорюючи фактичні обставини, викладені у її позовній заяві, пред`явив позовні вимоги до Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання за ним у порядку спадкування за законом права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3, посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем за законом першої черги.
Спадковим майном ОСОБА_2 у своїй позовній заяві вважає житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами на земельній ділянці для будівництва та обслуговування особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, а також земельну частку (пай) в СТОВ "Лутівка" площею 3,14 га та земельну ділянку площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 до Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно об`єднано для спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі.
В изнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 і складається з: цілого житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, вартістю 30 000 грн, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також цілої земельної ділянки площею 1,78 га, кадастровий номер - 1825085500:03:000:0074, та земельної ділянки площею 0,37 га, кадастровий номер - 1825085500:03:000:0222, з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які знаходяться на території Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та межі яких зазначені у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 220465, виданому на підставі розпорядження № 226 голови Радомишльської РДА Житомирської обл. від 16 листопада 2004 року Радомишльською райдержадміністрацією та Радомишльським райвідділом земельних ресурсів Житомирської обл.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом прийняла спадщину після смерті своїх батьків, оскільки проживала з ними за однією адресою, а єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 за заповітом є позивач у справі - ОСОБА_1
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд виходив з того, що чинність заповіту, складеного спадкодавцем на користь позивача, не спростована.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Здійснено перерозподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_2 залишене без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя не оформила спадкові права та не отримала свідоцтва про право на спадщину, а, отже, майно, право власності на яке просила визнати позивач, не ввійшло до спадкової маси.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції та просила скасувати його в частині вирішення первісного позову, залишивши в цій частині в силі рішення суду першої інстанції або направивши справу на новий розгляд.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року за клопотанням ОСОБА_1 зупинено виконання рішення апеляційного суду Житомирської області від 12 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 посилалася на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні первісного позову неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано положення частин третьої й п`ятої статті 1268 ЦК України, в силу яких спірне нерухоме майно належало ОСОБА_3 з моменту відкриття спадщини після смерті її батьків.
В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 судове рішення не оскаржується, у звʼязку з чим у касаційному порядку не перевіряється.
Заперечення на касаційну скаргу
Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 44 років у селі Лутівка Радомишльського району Житомирської області померла ОСОБА_3 . На випадок смерті вона залишила заповіт, посвідчений 28 березня 2016 року Лутівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області за реєстровим № 6.
Відповідно до зазначеного заповіту, який на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій є чинним, ОСОБА_3 вирішила заповісти усе належне їй майно та все те, що ще буде їй належати на час смерті, ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини подали її племінниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Свідоцтва про право на спадщину не видавались.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 78 років помер батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4, після смерті якого залишилось спадкове майно, яке складається з: цілого житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 на випадок смерті склав заповіт, який посвідчений 30 жовтня 2000 року Лутівською сільською радою Радомишльського р-ну Житомирської обл. за реєстровим № 49, в якому все своє майно, де б воно не було і з чого не складалося б, зокрема: жилий будинок з надвірними будівлями, присадибну земельну ділянку в розмірі 0,19 га, заповів своїй дочці ОСОБА_3, що проживає в с. Лутівка.
На момент смерті спадкодавця його законна дружина ОСОБА_5 та їх дочка ОСОБА_3 були зареєстровані і проживали разом із спадкодавцем в спадковому будинку.
Судом на підставі наданих позивачем доказів встановлено також факт родинних звʼязків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 80 років померла ОСОБА_5, після смерті якої залишилось спадкове майно, що складається з цілої земельної ділянки площею 1,7800 га, кадастровий номер 1825085500:03:000:0074 та земельної ділянки площею 0,3700 га кадастровий номер 1825085500:05:000:0222 з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які знаходяться на території Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області.