ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 279/1419/17
провадження № 61-1402 св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Коростенський завод залізобетонних шпал",
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2018 року в складі судді Невмержицької О. А. та на постанову Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року в складі колегії суддів Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним і скасувати наказ ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" від 20 березня 2017 року № 121-ОС про звільнення її з роботи та поновити її на роботі, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 20 березня 2017 року по день фактичного поновлення на роботі та 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона працювала на посаді економіста з договірних та претензійних робіт ІІ категорії відділу матеріально-технічного постачання та збуту ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ", з якої, не зважаючи на вагітність, була звільнена 20 березня 2017 року в зв`язку зі зміною умов праці.
Уважає, що була звільнена незаконно, оскільки зміна умов праці на підприємстві не проводилася, жодних усних чи письмових повідомлень, наказів про зміну умов праці не отримувала, а 31 січня 2017 року їй запропонували посаду майстра виробничої дільниці ОФБЦ, яка не відповідає її професії та спеціальності.
Зазначає, що на підприємстві проводилася процедура скорочення чисельності працівників, її посаду скоротили, однак звільнили на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, а дозвіл на її звільнення профспілковим комітетом підприємства наданий за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2018 року позов задоволено частково:
- визнано незаконним і скасовано наказ ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" від 20 березня 2017 року № 121-ОС року про звільнення ОСОБА_2, на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України;
- поновлено ОСОБА_2 на посаді економіста з договірних та претензійних робіт ІІ категорії відділу матеріально-технічного постачання і збуту на підприємстві ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал";
- стягнуто з ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" на користь ОСОБА_2 92 840,48 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 15 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
Суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_2 із займаної посади здійснене роботодавцем із порушенням передбаченого законом порядку.
Частково задовольняючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь завданих позивачеві душевних страждань.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 і ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" залишено без задоволення, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що підстав для звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України в роботодавця не було, її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням трудового законодавства; суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
29 грудня 2018 року ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі та зупинено виконання рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2018 року, залишеного без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період, що не стосується негайного виконання, та стягнення моральної шкоди, до завершення розгляду касаційної скарги.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заперечення на касаційну скаргу
Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 04 квітня 2008 року ОСОБА_2 займала посаду економіста з договірних та претензійних робіт ІІ категорії відділу матеріально-технічного постачання та збуту ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал".
Наказом ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" від 05 грудня 2016 року № 169 "Про зміни в організації виробництва й праці та звільнення працівників" вирішено скоротити, зокрема, посаду економіста з договірних і претензійних робіт ІІ категорії відділу матеріально-технічного постачання та збуту, яку займає ОСОБА_2 . Затверджено новий штатний розпис на 2017 рік.
05 грудня 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про скорочення її посади відповідно до зазначеного наказу та роз`яснено працівнику зміст і вимоги пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
ОСОБА_2 відмовилася ознайомлюватися з наказом, про що складений відповідний акт.
25 січня 2017 року ОСОБА_2 повідомила роботодавця, що вона вагітна.
31 січня 2017 року ОСОБА_2 запропонована посада майстра зміни ОФБЦ, від якої вона відмовилася.
20 березня 2017 року позивачеві повторно запропонована вказана посада, від якої ОСОБА_2 відмовилася.