Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 509/2340/16-ц
провадження № 61-28964св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1,
відповідач: ОСОБА_2,
третя особа: ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 травня 2017 року в складі судді Бочарова А. І. та рішення Апеляційного суду Одеської області від 19 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року по липень 2010 року та з квітня 2013 року по вересень 2014 року, визнати договір дарування садового будинку АДРЕСА_1, укладений 19 травня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно ССА №757031 удаваним правочином, який приховав договір купівлі - продажу, визнати спільною сумісною власністю сторін зазначений садовий будинок та визнати за ним право власності на 1/2 частку указаного садового будинку.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з жовтня 2001 року по грудень 2015 року проживав з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство.
У січні 2003 року після продажу квартири АДРЕСА_3, співвласником якої він був, за спільним рішенням з відповідачкою, вони вирішили придбати спірний будинок, вартість якого становила 5 000,00 доларів США.
У лютому 2003 року з метою забезпечення подальшого оформлення договору купівлі-продажу передали власниці цього будинку - ОСОБА_3 300 доларів США та одразу вселилися у будинок.
У травні 2003 року під час його відрядження надав згоду відповідачу оформити договір купівлі-продажу спірного садового будинку у його відсутність за їх спільні кошти. За час їх шлюбних відносин стан садового будинку істотно поліпшено, проведено ремонтні роботи, газ.
У травні 2015 року після припинення незареєстрованих шлюбних відносин позивач дізнався, що ОСОБА_2 оформила правочин 19 травня 2003 року не договором купівлі-продажу, а договором дарування на своє ім`я.
Вважає, що спірний садовий будинок придбаний за спільні кошти під час спільного проживання, тому є спільною власністю, оскільки між ними з відповідачкою не досягнуто згоди щодо його поділу в рівних частинах, звернувся до суду з даним позовом.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт проживання однією сім`єю у заявлений у позові період, покази свідків позивача суперечать показам свідків відповідача, обставини щодо ведення сторонами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна саме в інтересах сім`ї не підтверджені письмовими доказами.
Спірний садовий будинок отриманий у власність відповідачем за договором дарування 19 травня 2003 року, коли відповідач в цей час не перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем, правові підстави для визнання будинку сумісною власністю та визнання за позивачем права на 1/2 частини спірного будинку на підставі статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв до 01 січня 2004 року, тобто на момент вчинення правовідносин, відсутні.
Вимогу про визнання договору дарування садового будинку удаваним правочином, який приховав договір купівлі-продажу, судом визнано доведеною, але позивач з травня 2003 року не дізнавався, який саме договір було укладено, та не оспорив його, пропустив строк позовної давності про, що відповідачем заявлено клопотання про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 вересня 2017 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 травня 2017 року змінено.
Виключено із мотивувальної частини рішення висновок суду про відмову у задоволені позову в частині визнання договору дарування садового будинку удаваним правочином з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позову про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю, визнання садового будинку спільною сумісною власністю та визнання за позивачем права власності на Ѕ частки спірного будинку за необґрунтованістю позовних вимог.
Вимогу про визнання договору дарування удаваним, який укладено в 2003 році з урахуванням доведення судом необґрунтованими інших вимог, визнав також необґрунтованою, оскільки положення Цивільного законодавства України про позовну давність поширюється лише на випадки пред`явлення обґрунтованого позову, необґрунтовані позови строком позовної давності не захищаються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 рокуОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували факту наявності коштів від продажу належної йому квартири, за які придбано спірний будинок, покази свідків, в тому числі ОСОБА_3, яка продала спірний будинок, а також матеріали перевірок, дійшли передчасного висновку щодо необґрунтованості заявлених вимог.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
У січні 2018 року від ОСОБА_2 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить відхилити касаційну скаргу, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу з суду першої інстанції.
На виконання вимог підпункту 4 першого розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 24 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судами встановлено, що за нотаріально посвідченим договором від 17 січня 2003 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 продали ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 квартиру АДРЕСА_3 за 21 670,00 грн.
Квартира належала продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Іллічівською міською Радою 25 грудня 2002 року.
За нотаріально посвідченим договором дарування від 19 травня 2003 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 садовий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 вартістю 28 711,00 грн.