РІШЕННЯ
Іменем України
22 жовтня 2019 року
м.Київ
справа №П/9901/251/19
адміністративне провадження №П/9901/251/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - Муравйова О.В.,
представника відповідача - Русакової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 8 квітня 2019 року №1075/0/15-19 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08 квітня 2019 року рішенням ВРП йому було відмовлено у внесенні подання Президенту України про призначення на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Однак, на час звернення до суду з даним адміністративним позовом мотиви такої відмови йому повідомлено не було, так само як і не надано копії оскаржуваного рішення. Вважає, що відсутність мотивованого рішення, підписаного усіма членами, які брали участь в голосуванні, свідчить про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначений законом. Додатково зазначивши, що оскільки справжні мотиви оскаржуваного рішення йому невідомі, після ознайомлення з таким рішенням та матеріалами, які стали підставою до його прийняття, він залишає за собою право доповнити мотиви даного позову.
Одночасно з позовною заявою позивачем було заявлено клопотання про витребування у відповідача належним чином засвідченої копії оскаржуваного рішення та інших матеріалів, які пов`язані з його прийняттям.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2019 року для повного та всебічного розгляду справи витребувано від ВРП відповідні письмові докази.
На виконання вимог означеної вище ухвали відповідачем було надіслано на адресу суду копії матеріалів про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Також, відповідачем було направлено відзив на позов, в якому зазначає, що підставою до прийняття оскаржуваного рішення стали обставини, які не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія) в ході прийняття рішення від 6 березня 2019 року №601/вс-19, яким Комісія рекомендувала призначити ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Так, ВРП взяла до уваги зміст публікацій з нецензурними висловами та закликами до насильства, розміщені 30 липня, 19 вересня та 25 вересня 2016 року на сторінці позивача в соціальній мережі Facebook, у звʼязку з чим дійшла висновку, що така поведінка кандидата та його ставлення до цих подій викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію професійної етики та є обставиною, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади, у разі його призначення на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. При цьому, відповідач наголошує, що оскаржуване рішення Рада прийняла колегіально, з дотриманням визначеної законом процедури, а тому підстави до його скасування та, відповідно, задоволення позовних вимог - відсутні.
Після ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення та письмовими матеріалами, які пов`язані з його прийняттям, позивач звернувся до суду із заявою про зміну підстав позову. У ній наголошував на дискримінаційному характері оскаржуваного рішення та недотриманні відповідачем критеріїв, передбачених частиною другою статті 2 КАС України, щодо всебічного з`ясування обставин справи та обґрунтованості рішення. Також вважає, що повний текст оскаржуваного рішення було складено в травні 2019 року, тобто на час, коли окремі особи, які брали в ухвалені оскаржуваного рішення, перестали займати посади членів ВРП, отже, втратили повноваження його підписувати.
Крім того, позивач скористався своїм процесуальним правом та подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що доводи позовної заяви відповідачем не спростовано, з огляду на що наполягає на обґрунтованості та необхідності задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, та просив позов залишити без задоволення. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у матеріалах докази, Суд встановив наступне.
Указом Президента України від 27 грудня 1995 року №1184/95 ОСОБА_1 призначено на посаду судді військового суду Одеського гарнізону, Постановою Верховної Ради України від 22 лютого 2001 року №2286-ІІІ обрано на посаду судді військового суду Одеського гарнізону безстроково, Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 року №1017-IV обрано на посаду судді Одеського апеляційного господарського суду безстроково, Постановою Верховної Ради України від 23 травня 2013 року №309-VII обрано на посаду судді Вищого господарського суду України безстроково.
Стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 23 роки 2 місяці.
Рішенням ВККС України від 2 серпня 2018 року № 185/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, серед них - 16 вакантних посад в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС, КГС у складі Верховного Суду).
12 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя в КГС у складі Верховного Суду як особа, яка має стаж на посаді судді не менше десяти років (пункт 1 частини першої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
18 жовтня 2018 року Комісією ухвалено рішення № 231/зп-18 про призначення кваліфікаційного оцінювання кандидатів у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів КГС ВС, а рішенням ВККС України від 24 жовтня 2018 року № 191/вс-18 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді КГС у складі Верховного Суду.
Рішенням Комісії в складі колегії від 8 лютого 2019 року №185/вс-19 ОСОБА_1 визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в КГС у складі Верховного Суду.
Таке рішення підтримано пленарним складом ВККС України рішенням від 19 лютого 2019 року №222/вс-19. Також, цим рішенням було доручено Комісії у складі колегії завершити проведення кваліфікаційного оцінювання цього кандидата на посаду КГС ВС (а.с.а.с. 50-52).
Судом встановлено, що 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 79,5 бала. За підсумками виконаного практичного завдання позивач отримав 87 балів. Загальний результат складеного ОСОБА_1 іспиту становив 166,5 бала.
Також, у межах конкурсу ОСОБА_1 склав тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за результатами якого підготовлено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. Так, за критерієм компетентності кандидат ОСОБА_1 набрав 382,5 бала, за критерієм професійної етики - 186 балів, за критерієм доброчесності - 182 бала. За вказаними критеріями кандидата було оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди. Отже, за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат ОСОБА_1 набрав у цілому 750,5 бала.
Ураховуючи викладене, рішенням від 6 березня 2019 року № 546/вс-19 ВККС України у складі колегії за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 визнала його таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в КГС у складі Верховного Суду.
Іншим рішенням від цієї ж дати за № 28/зп-19 визначено рейтинг кандидатів на посаду судді КГС у складі Верховного Суду, згідно з яким ОСОБА_1 зайняв 10 (десяту) позицію в рейтингу.
Рішенням від 6 березня 2019 року №601/вс-19 ВККС України у пленарному складі рекомендувала Вищій раді правосуддя призначити ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП від 7 березня 2019 року вказана рекомендація з матеріалами була передана члену Ради ОСОБА_13 для опрацювання.
За результатами перевірки матеріалів щодо внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КГС у складі Верховного Суду 13 березня 2019 року членом ВРП ОСОБА_13 було складено висновок щодо можливості такого призначення.
Згідно зі змістом вказаного документа, за результатами попереднього розгляду матеріалів доповідачем не виявлено порушень порядку надання ВККС України рекомендації щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді КГС у складі Верховного Суду, як і не виявлено відомостей, які б свідчили про невідповідність кандидата критерію доброчесності чи професійної етики. З урахуванням викладеного, доповідач дійшов висновку, що кандидатура ОСОБА_1 на посаду судді КГС у складі Верховного Суду відповідає вимогам статті 127 Конституції України та статтям 38, 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку з чим він може бути призначений на посаду судді вказаного суду.
Разом з тим, 8 квітня 2019 року Вищою радою правосуддя у її пленарному складі прийнято рішення №1075/0/15-19, яким, керуючись статтями 127, 131 Конституції України, статтями 38, 69 частинами вісімнадцятою, дев`ятнадцятою статті 79, статтею 81 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 3, 30, 34, 36, 37 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", Рада відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Таке рішення прийняте внаслідок виявлення обставин, які не були предметом розгляду ВККС України, та які, на переконання Ради, свідчать про невідповідність кандидата критерію професійної етики та які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням судді ОСОБА_1 на посаду.
Згідно зі змістом оскаржуваного рішення у засіданні Вищої ради правосуддя, яке мало місце 8 квітня 2019 року, суддя ОСОБА_1 підтвердив, що має обліковий запис в соціальній мережі Facebook, який ідентифікується його портретом та латинською транслітерацією його імені та прізвища. На уточнююче запитання ОСОБА_1 підтвердив, що останньою публікацією в його обліковому записі було поширення посилання на музичний твір, розміщений на ресурсі Youtube. Переглядом вмісту публікацій, розміщених на відповідному обліковому записі, встановлено, що ОСОБА_1 поширював 30 липня, 19 вересня та 25 вересня 2016 року на своїй сторінці Facebook нецензурні вислови та заклики до насильства.
Враховуючи викладене, Рада дійшла висновку, що поведінка кандидата та його ставлення до такої поведінки викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію професійної етики та є обставиною, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі його призначення на посаду судді КГС у складі Верховного Суду.
Вважаючи зазначене рішення Ради протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Верховний Суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (стаття 9 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 8 Загальної декларації прав людини (Генеральна Асамблея ООН 10.12.1948) кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Україна приєдналася до Статуту Ради Європи однойменним Законом України від 31 жовтня 1995 року (за Висновком N 190 (1995) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо заявки України на вступ до Ради Європи Страсбург, 26 вересня 1995 року). Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов`язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ.
Загальні засади оцінювання суддів містить низка міжнародних документів.
Так, Висновок Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) № 17 (2014) Щодо оцінювання діяльності суддів, якості правосуддя і поваги до незалежності судової влади, зокрема, містить такі положення: "Повинні існувати прості й прозорі норми щодо процедур, критеріїв і наслідків оцінювання. Суддя, що проходить оцінювання, повинен мати право бути вислуханим в ході процесу, а також оскаржити незадовільну оцінку, в тому числі мати право на негайний доступ до матеріалів, які стосуються оцінювання".
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначені статтею 131 Конституції України, Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон №1798-VIII) та Законом № 1402-VIII.
Порядок організації і проведення кваліфікаційного оцінювання суддів на національному рівні визначає Розділ 5 Закону №1402-VIII.
Відповідно до частин дев`ятої, дванадцятої, сімнадцятої вказаної статті Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання. Конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні учасника конкурсу, який має вищу позицію за рейтингом. За результатами конкурсного добору Вища кваліфікаційна комісія суддів України надсилає до Вищої ради правосуддя відповідно до кількості вакантних посад суддів рекомендації про призначення кандидатів суддями.
Відповідно до внесеної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рекомендації Вища рада правосуддя на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі ухвалення позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення судді на посаду (частина вісімнадцята статті 79 Закону № 1402-VIII).
Участь ВРП у формуванні суддівського корпусу визначено Главою 2 розділу ІІ Закону №1798-VIII. Зокрема, визначено порядок розгляду рекомендацій ВККС, порядок прийняття рішень щодо кандидата на посаду судді та порядок їх оскарження.
Відповідно до статті 36 Закону №1798-VIII призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя. Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді. За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд Вищої ради правосуддя. На засіданні Вищої ради правосуддя кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем у цій справі. Кандидат на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, запрошується на засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно з частиною дев`ятнадцятою статті 79 Закону № 1402-VIII Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.
Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, Вища рада правосуддя визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
Згідно зі статтею 37 Закону №1798-VIII Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Вищою радою правосуддя в передбаченому законом порядку, якщо: 1) такі відомості не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
У разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку, встановленому процесуальним законом (частина двадцята статті 79 Закону №1402-VIII).
У свою чергу, статтею 38 Закону №1798-VIII обумовлено, що рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, визначених Законом №1402-VIII.
Згідно з частиною двадцять першою статті 79 Закону №1402-VIII рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано членом Вищої ради правосуддя, який брав участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких Вища рада правосуддя прийшла до відповідних висновків.