ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2019 року
Київ
справа №640/16/19
адміністративне провадження №К/9901/18220/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №640/16/19
за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна Олександра Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Файдюка В.В.,-
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державно реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. (далі -відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. від 07.12.2018 №44487060 та №44487131;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №29330414, який внесений на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.12.2018 №44487131 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділ щодо об`єкта нерухомого майна 1715482380000, який відкритий на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.12.2018 №44487131.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. №44487060 від 07.12.2018. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.12.2018 №44487131. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про право власності від 14.08.2001 НОМЕР_1.
Позивач 24.07.2012 уклала з ОСОБА_2 іпотечний договір, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. та зареєстрований в Реєстрі за №2225.
Об`єктом іпотеки за вказаним договором є квартира в АДРЕСА_2, а іпотечний договір забезпечував виконання зобов`язань позивача перед третьою особою за договором позики від 24.07.2012.
Державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкін О.В. 07.12.2018 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) №44487131 щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2
Підставами прийняття рішення Державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру зазначено: звіт про оцінку від 07.12.2018, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, лист-вимога від 18.10.2018, іпотечний договір.
Водночас, як вбачається з інформаційної довідки, спочатку право власності на квартиру під цим же індексним номером було зареєстровано за ОСОБА_3, а пізніше державний реєстратор здійснив реєстрацію виправлень шляхом зміни права власності на ОСОБА_2 .
При цьому, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.11.2018 у справі №752/23159/18 за позовом ОСОБА_4 до позивача про стягнення боргу - задоволено клопотання ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.
20.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у вигляді арешту на квартиру (індексний номер: 44140697 від 20.11.2018 12:32:49).
Відтак, на момент розгляду державним реєстратором заяви представника третьої особи про реєстрацію права власності на квартиру у порядку частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку", в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване обтяження у вигляді арешту на квартиру, підставою виникнення якого була ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 12.11.2018 у справі № 752/23159/18.
Рішенням державного реєстратора Прошкіна О.В. від 07.12.2012 №44487060 було припинено зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження на квартиру у вигляді арешту на квартиру, підставою виникнення якого була ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 12.11.2018 у справі №752/23159/18. Підстави прийняття такого рішення відповідачем не зазначені.
Вважаючи, що рішення про реєстрацію права власності прийнято з порушенням норм законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор не перевірив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, тобто не виконав обов`язку щодо ретельної перевірки документів, наданих для проведення державної реєстрації речового права. Зважаючи на наявність на момент прийняття оскаржуваного рішення зареєстрованого обтяження, суд першої інстанції дійшов висновку, що державним реєстратором в порушення вимог пункту 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.12.2018 №44487060 та №44487131.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у даній справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір, який виник між сторонами, стосується питання невиконання договірних зобов`язань і реалізації прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, а отже такий спір є цивільно-правовим і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Тому, оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо цього майна з особою, яка не заперечує законності дій реєстратора з реєстрації за нею права власності на спірне нерухоме майно, а тому цей спір має приватноправовий характер і з огляду на суб`єктний склад сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
6. Касаційна скарга обґрунтована зокрема тим, що предметом даного спору є перевірка законності дій державного реєстратора, як суб`єкта публічно-правових відносин, наділеного владними управлінськими функціями, оскільки позивач вважає, що державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності за третьою особою з перевищенням меж наданих йому повноважень та порушенням норм законодавства, а тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції щодо даного спору, у зв`язку з чим, на його думку, така справа на підставі статті 346 КАС України підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
7. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, з посиланням на її необґрунтованість, зважаючи на те, що даний спір направлений на захист права власності позивача на квартиру, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з відповідною позовною заявою, за якою відкрито провадження у справі №752/10924/19.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
9. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанції, Суд дійшов таких висновків.
10. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або