ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2019 року
Київ
справа №826/5048/16
адміністративне провадження №К/9901/12873/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод (далі - Підприємство) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року (прийняту судом у складі судді Кобилянського К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року (постановлену судом у складі: головуючого судді Грибан І.О., суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.) у справі за позовом Підприємства до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Нацкомісія) про визнання порядку в частині таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та є нечинним, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та є нечинним в частині абзацу 1 пункту 6.4 розділу VI. Порядок розрахунків Типового договору розподілу природного газу "оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ", затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1384/27829; далі - постанова Нацкомісії № 2498, Спірна норма Типового договору, Типовий договір відповідно ).
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29 серпня 2016 року відмовив у задоволенні позову.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що на виконання покладених повноважень, з урахуванням статей 4, 32 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VІІІ "Про ринок природного газу" (далі - Закон № 329-VІІІ), пункту 125 Плану діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з підготовки проектів регуляторних актів на 2015 рік, затвердженого постановою Нацкомісії від 11 грудня 2014 року № 762, Комісією було розроблено та затверджено постановою № 2498 Типовий договір.
Нацкомісією відповідно до статті 9 Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-ІV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 1160-ІV), було оприлюднено проект регуляторного акта - постанову Нацкомісії № 2498 та аналіз регуляторного впливу з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Нацкомісії.
Однак, позивачем не надано доказів звернення до Нацкомісії із зауваженнями та пропозиціями щодо оприлюдненого проекту постанови Нацкомісії № 2498.
Крім того, як зазначили суди, Нацкомісією подавався проект регуляторного акта, аналіз регуляторного впливу цього проекту та копії оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту для погодження, у відповідності до вимог статті 21 Закону № 1160-ІV до уповноваженого органу Державної регуляторної служби України, з метою одержання зауважень і пропозицій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 грудня 2016 року Підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
У скарзі зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та допустили порушення норм процесуального права.
Посилається на те, що всупереч нормам статей 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), які встановлюють обов`язок оплати вже наданої послуги, приписи Спірної норми Типового договору (оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ) призводять до дискримінації споживачів послуги розподілу природного газу та виникнення "заборгованості" споживача (що є порушенням зобов`язання), без наявності його вини, а також до договірної відповідальності на невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань по договору, що суперечить навіть змісту самого Типового договору.
Обґрунтовує скаргу Підприємство і тим, що при укладенні договору про надання послуг замовник послуги не може попередньо твердити про те, що він остаточно ознайомлений та згодний з якістю послуги, оскільки це може бути належним чином ним оцінено лише в процесі споживання. Законодавцем встановлений обов`язок виконавця видати документ, що підтверджує підставу оплати і суму отриманих від юридичної особи коштів (частина друга статті 206 ЦК) або розрахунковий документ, що засвідчує факт надання послуги споживачу (частина восьма статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів").
Нормативно-правові акти, які регулюють взаємовідносини у сфері постачання, розподілу та транспортування природного газу, чіткої, прямої норми, яка б встановлювала порядок 100% попередньої оплати за надані послуги, не містять.
У запереченнях на касаційну скаргу Нацкомісія просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 січня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гімон М.М., судді: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року № 595/0/78-19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Нацкомісія постановою № 2498 затвердила Типовий договір розподілу природного газу.
Вказана постанова зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1384/27829.
Абзацом 1 пункту 6.4 розділу VI. Порядок розрахунків Типового договору визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Пунктом 1.2 Типового договору встановлено, що умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Нацкомісії від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Підприємство підписало заяву-приєднання.
Позивач вважає, що абзац 1 пункту 6.4 Типового договору не відповідає приписам норм чинного законодавства вищої юридичної сили, а саме ЦК, Кодексу газорозподільних систем, Закону № 329-VІІІ, оскільки не містить прямої вказівки та/або рекомендації щодо порядку проведення оплати вартості послуги з розподілу природного газу за Договором споживачами, що не є побутовими, на умовах саме попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ, а тому звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон № 329-VІІІ. Цей Закон заснований на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.