ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2019 року
Київ
справа №826/9649/18
адміністративне провадження №К/9901/13409/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Земляна Г.В., Мельничук В.П.)
у справі №826/9649/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж"
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Газпромбудмонтаж") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача та правомірність визначених позивачем податкових зобов`язань.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2019 року (головуючий суддя - Шейко Т.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем матеріали не є беззаперечним доказом реальності його господарських операцій з контрагентами, оскільки їх підтвердженням, а отже і правомірністю складання первинних документів за результатами такої діяльності, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18 липня 2017 року №0035591404 та №0035601404;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" 97 750 грн 39 коп. судових витрат із сплати судового збору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ "Факторія Люкс".
Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2019 року залишити в силі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про безтоварність операцій, укладених між позивачем та його контрагентами, що виключає правомірність відображення їх наслідків у податковому обліку Товариства.
09 липня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу. в якому Товариство зазначає про правомірність рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 22.06.2017 по 29.06.2017 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Газпромбудмонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "Факторія Люкс" за період з 01.10.2016 по 31.10.2016.
За результатами перевірки складено акт №455/26-15-14-04-04/36964133 від 06.07.2017 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового кодексу України (далі - "ПК України") внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 1 927 561 грн та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на 197 233 грн.
На підставі акту та за результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0035601404 від 18.07.2017, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 2 409 451 грн, у тому числі 1 927 561 грн за основним платежем та 481 890 грн за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0035591404 від 18.07.2017, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 197 233 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договорами, укладеними позивачем з ТОВ "Факторія-Люкс" не спричинили настання реальних правових наслідків
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).