ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2019 року
Київ
справа №820/1773/17
адміністративне провадження №К/9901/31401/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Київського об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (головуючий суддя - Заічко О.В.)
та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шевцова Н.В., судді - Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.)
у справі №820/1773/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксера"
до Київської об`єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Люксера" (далі - Товариство, ТОВ "Люксера") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об`єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Київська ОДПІ), Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС), Державної фіскальної служби України (далі- ДФС), в якому просило:
- визнати неправомірними дії відповідача, що полягали у відмові в реєстрації позивача платником податку на додану вартість;
- зобов`язати відповідача зареєструвати позивача платником податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що Київською ОДПІ було протиправно відмовлено у реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксера" платником ПДВ, оскільки Товариством дотримано всі обов`язкові вимоги, встановлені законом, для реєстрації, водночас, контролюючий орган, на відповідні заяви підприємства неодноразово пропонував подати нові реєстраційні заяви, посилаючись при цьому на п. 3.8 та 3.9 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, проте, вказані пункти носять загальний характер, а тому у Київської ОДПІ були відсутні правові підстави, передбачені п. 183.8 ст. 183 ПК України, для відмови у реєстрації позивача в якості платника ПДВ.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, позов задоволено частково:
- визнано неправомірним дії Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області по відмові в реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксера" платником податку на додану вартість;
- зобов`язано Київську об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39893720, вул. Чернишевська, 41, м. Харків, 61002) розглянути питання про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксера" (код ЄДРПОУ 37659637, вул. Чернишевська, б.34, м. Харків, 61002) платником податку на додану вартість.
- стягнуто з Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксера" (код ЄДРПОУ 37659637, вул. Чернишевська, б.34, м. Харків, 61002) судові витрати у розмірі 800 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність правових підстав для відмови Товариству у реєстрації платником ПДВ, а також, вказали, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень.
Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач - Київська ОДПІ подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність його відмови в реєстрації позивача платником податку на додану вартість.
27 листопада 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство перебуває на податковому обліку в Київській об`єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.
На виконання вимог п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України 26.03.2017 між ТОВ "Люксера" та Київською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області укладено договір №1 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях як оригіналу ( а.с.8-11).
27.03.2017 Товариство подало до Київської ОДПІ заяву за формою №1-ПДВ про добровільну реєстрацію платником податку на додану вартість засобами електронного зв`язку (а.с.12-13).
За результатами опрацювання вказаної заяви, позивачем отримано квитанцію №2 щодо розгляду реєстраційної заяви ТОВ "Люксера", якою Київська ОДПІ запропонувала платнику подати нову реєстраційну заяву згідно з вимогами п. 3.8 та п. 3.9 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 ( а.с.14).
В подальшому, 05.04.2017 TOB "Люксера" направило нову реєстраційну заяву, на яку отримало від Київської ОДПІ квитанцію №2, якою також було запропоновано платнику подати нову реєстраційну заяву згідно з вимогами п. 3.8 та п. 3.9 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 ( а.с.16-18).
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.