ПОСТАНОВА
Іменем України
04 листопада 2019 року
Київ
справа №818/785/15
адміністративне провадження №К/9901/8477/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року (головуючий суддя Кононенко З.О., судді: Бондар В.О., Калитка О.М.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 12 лютого 2015 року №0001341701 (форми "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 117 606 грн., в тому числі за основним платежем - 78 404 грн., за штрафними санкціями - 39 202 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001351701, якою встановлено недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 10 423,97 грн.; рішення №0001361701 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого платником єдиного внеску у розмірі 1 221,31 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємець вказував на протиправність винесених Інспекцією податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки як податок на додану вартість (далі - ПДВ), так і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) ним нараховувались і сплачувались у відповідності до вимог чинного законодавства, а правильність здійснення такого нарахування підтверджується наданими суду (та посадовим особам контролюючого органу під час проведення перевірки) доказами.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року позов задоволено частково: визнано частково протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001351701 від 12 лютого 2015 року в частині нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 6 845,71 грн.; визнано частково протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001361701 від 12 лютого 2015 року в частині нарахування штрафних санкцій на суму 536,74 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001341701 від 12 лютого 2015 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 117 606 грн., із них 78 404 грн. - основний платіж і 39 202 грн.- штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001341701 від 12 лютого 2015 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 117 606 грн., із них 78 404 грн. - основний платіж і 39 202 грн. - штрафні (фінансові) санкції скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001341701 від 12 лютого 2015 року, суд першої інстанції не погодився із викладеним в акті перевірки висновком про заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ на суму 78 404 грн., оскільки в акті перевірки відсутні будь-які посилання на первинні бухгалтерські документи, а сума 382 076 грн. (вартість залишків товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), використання яких в господарській діяльності позивачем не підтверджено) встановлена контролюючим органом арифметичним шляхом.
Апеляційний же суд, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, зазначив, що розбіжність між даними платника щодо залишків ТМЦ, відображених у Книзі обліку доходів і витрат, та даними перевірки на суму 382 076 грн. посадовими особами Інспекції встановлена на підставі наданих позивачем та досліджених під час проведення перевірки доказів, а тому, зважаючи на виявлення відсутності залишків товарів (в зв`язку з чим вони, як наслідок, не можуть бути використані в межах господарської діяльності позивача), Підприємець повинен був здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що рішення суду першої інстанції в частині визнання частково протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001351701 від 12 лютого 2015 року (на суму 6 845,71 грн.) і рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12 лютого 2015 року №0001361701 (на суму 536,74 грн.) прийняті за правильно встановлених обставин справи й з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, Підприємець вказував, що розрахунок податкового зобов`язання з ПДВ відповідачем здійснено виключно арифметичним шляхом на підставі даних Книги обліку доходів і витрат, а висновки акту перевірки зроблені на підставі власних розрахунків податкового органу; крім того зазначав, що Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481 затверджено нову форму Книги обліку доходів і витрат, яку позивач як підприємець повинен був вести з 2014 року та яка не передбачала проведення інвентаризації залишків товарів на початок і кінець року й відображення цих даних в книзі.
Отже фактично Підприємцем оскаржується судове рішення Харківського апеляційного адміністративного суду лише в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001341701 від 12 лютого 2015 року.
В запереченнях на касаційну скаргу Інспекція проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке вона просила залишити без змін, - законним та обґрунтованим.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що в період з 28 листопада по 18 грудня 2014 року посадовими особами Інспекції проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємця щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 25 грудня 2014 року №1349/18-17-17- 0103-2707315930, в якому, в свою чергу, зафіксовано порушення платником податків вимог пункту 138.1 статті 138, пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частини 1 статті 209, частини 1 статті 220, частини 1 статті 236, частини 3 статті 640, частини 2 статті 799 Цивільного кодексу України; пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (зі змінами та доповненнями); підпункту 47.1.3 пункту 47.1 статті 47, пункту 51.1 статті 51, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України.
На підставі акту перевірки 12 лютого 2015 року відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення №0001341701 (форми "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 117 606,00 грн., в тому числі за основним платежем - 78 404,00 грн., за штрафними санкціями - 39 202,00 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001351701, якою нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 10 423,97 грн.; рішення №0001361701 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого платником єдиного внеску у розмірі 1 221,53 грн.
Підпунктами 16.1.2 та 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 ПК України закріплено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.