Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 640/13352/15-ц
провадження № 61-15797св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської областівід 14 січня 2016 рокуу складі колегії суддів: Гальянової І. Г., Колтунової А. І., Костенко Т. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 3% річних за період з 15 травня 2014 року по 24 червня 2015 року в сумі 9420,87 грн, індекс інфляції за вказаних період часу в сумі 162 732, 90 грн та судові витрати у справі. Вказані вимоги обґрунтовувала тим, що 12 жовтня 2013 року між нею та відповідачем було укладено договір позики, за яким відповідач отримала у неї в борг 24 300,00 доларів США.Позивач зазначала, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за вказаним договором, рішенням Київського районного суду міста Харкова від 12 червня 2014 року з відповідача на її користь було стягнуто заборгованість за вказаним договором позики в сумі 294452, 22 грн. Як на підставу стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат представник позивача, з посиланням на вимоги частини 2 статті 625 ЦК України, вказував на порушення відповідачем зобов`язань по поверненню вказаного боргу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду міста Харкова у складі судді Губської Я. В. від 11 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 172 153, 77 грн, з яких 162 732, 90 грн - індекс інфляції та 9 420,87 грн - 3 % річних від простроченої суми за період з 15 травня 2014 року по 24 червня 2015 року та вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи вказані позовні вимоги та стягуючи з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 172 153,77 грн, з яких: 162 732,90 грн - індекс інфляції та 9 420,87 грн - 3 % річних від простроченої суми за період з 15 травня 2014 року по 24 червня 2015 року суд першої інстанції, з посиланням на вимоги статей 599, 1049, 1050, 625 ЦК України, виходив з доведеності позивачем вказаних позовних вимог.
Рішенням Апеляційного суду Харківської областівід 14 січня 2016 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.Змінено рішення Київського районного суду міста Харкова від 11 грудня 2015 року, скасовано в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 індексу інфляції за період з 15 травня 2014 року по 24 червня 2015 року в розмірі 162 732,90 грн та загального розміру стягнення в сумі 172 153, 77 грн. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в цій частині. Зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору до 94, 28 грн. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми за період з 15 травня 2014 року по 24 червня 2015 року в сумі 9 420, 87 грн залишено без змін.
Змінюючи рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції помилково застосовано до даних правовідносин положення частини 2 статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням індексу інфляції, оскільки між сторонами було укладено договір позики в іноземній валюті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2016 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Харківської областівід 14 січня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення Київського районного суду міста Харкова.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що враховуючи той факт, що стягнення заборгованості в іноземній валюті є неможливим, рішенням Київського районного суду міста Харкова від 12 червня 2014 року з відповідачки була стягнута сума позики у гривнях. Незважаючи на те, що рішення Київського районного суду міста Харкова було ухвалено 12 червня 2014 року, позивачка одержала присуджені грошові кошти лише 24 червня 2015 року. Причиною цього було ухилення ОСОБА_2 від добровільного виконання судового рішення.
Оскільки рішенням суду на користь ОСОБА_1 було присуджено грошові кошти у гривнях, то положення статті 625 ЦК України підлягають застосуванню. Відповідачка не виконала своє зобов`язання перед позивачкою належним чином, допустивши прострочення більше ніж на рік, і саме для відшкодування завданої таким простроченням шкоди позивачка звернулася до суду. Слід звернути увагу, що ні відповідачкою, ні її представником розрахунок позовних вимог по даній справі по суті не оспорювався. Факт невиконання відповідачкою свого зобов`язання протягом року з моменту ухвалення рішення суду істотно порушило права і законні інтереси позивачки, оскільки через інфляційні процеси в державі позивачка одержала суму, еквівалент якої в доларах США значно менший, ніж та сума, яка надавалася в позику.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2016 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Київського районного суду міста Харкова.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 квітня 2018 року справу № 640/13352/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що за договором позики від 12 жовтня 2013 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в борг грошову суму в розмірі 24 300 доларів США.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 12 червня 2014 року задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 294 452,22 грн, з яких: сума боргу на момент збільшення позовних вимог 15 травня 2014 року становила 283 013,74 грн, відсотки за користування позикою - 11 438,48 грн.
Відповідно до постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 08 червня 2015 року виконавче провадження про стягнення суми боргу в сумі 294 452,22 грн та 2 944,52 грн закінчено у зв`язку з погашенням заборгованості в повному обсязі.
Згідно з копією квитанції грошові кошти в сумі 281459,75 грн отримані ОСОБА_1 24 червня 2015 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення в повній мірі не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).