Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа 456/1747/15-ц
провадження № 61-27806св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2016 року у складі судді Гулкевича О. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Шумської Н. Л., Цяцяк Р. П., Шеремета Н. О. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із вищевказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 04 грудня 2007 року між позивачем ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DN81AR03110249, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 57 270,40 грн із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,80% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03 грудня 2014 року. Відповідач зобов`язався погашати кредит та відсотки за користування кредитом в розмірах та терміни, встановлені умовами кредитного договору.
04 грудня 2007 року між позивачем - ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки для забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору відповідачем ОСОБА_1
Однак відповідач своїх зобов`язань по своєчасному поверненню кредиту та нарахованих відсотків згідно умов договору не виконав, внаслідок чого станом на 24 березня 2015 року виникла заборгованість на загальну суму 126 169,46 грн, з яких 17 486,19 грн - заборгованість за кредитом, 108683, 27 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
Про невиконання обов`язків по кредиту відповідачі попереджалися позивачем - їм були надіслані листи-попередження про необхідність виконання зобов`язань за укладеними договорами. Але ці вимоги проігноровані, тому позивач й звернувся до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 червня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість в розмірі 42 295,97 грн з яких: заборгованість за кредитом (тіло кредиту) - 17 486, 19 грн, нарахована пеня - 24 809, 78 грн, а також 422,66 грн судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів належного виконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору надано не було, тому вимоги щодо стягнення з нього заборгованості є обґрунтованими. Водночас суд першої інстанції зазначав, що включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності, не ґрунтується на вимогах закону, а тому стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відхилено. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 червня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 грудня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції, а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій грубо порушили вимоги матеріального та процесуального законодавства внаслідок чого дійшли до помилкового висновку про задоволення позову, адже на його думку до спірних правовідносин повинен був бути застосований трирічний строк позовної давності, який розпочався 27 жовтня 2011 року та сплив 27 жовтня 2014 року, натомість банк повторно пред`явив вимоги про стягнення лишку боргу з відповідачів лише 16 квітня 2015 року, тобто поза межами трирічного строку.
Крім того заявник вказував на ту обставину, що судами попередніх інстанцій було безпідставно застосовано норми матеріального права щодо нарахування неустойки (пені) на грошову суму, яка утворилася внаслідок прострочення виконання зобов`язання позичальником.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до ОСОБА_2 не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
В липні 2017 року представник позивача подав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 в яких у задоволенні вимог касаційної скарги просив відмовити посилаючись на їх необґрунтованість.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 грудня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DN81AR03110249, згідно умов якого останній отримав кредит в розмірі 57 270,40 грн на купівлю автомобіля зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0,80% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком погашення не пізніше 03 грудня 2014 року.
04 грудня 2007 року для забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору укладено договір застави рухомого майна, предметом якого є транспортний засіб марки ВАЗ, модель 21154, 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
04 грудня 2007 року між позивачем - ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір поруки для забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору відповідачем ОСОБА_1 за умовами якого убачається, що такий набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором. Порука припиняється після закінчення 5 (п`яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором.
Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 14 вересня 2011 рік становила 71 808,64 грн, з яких 34 866,08 грн - сума заборгованості за кредитом; 834,19 грн - сума заборгованості по процентах за користування кредитом; 200,91 грн - сума заборгованості по комісії за користування кредитом; 35 907,46 грн - сума пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду від 11 січня 2012 року у справі №2-2715/11 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в розмірі 71 808,64 грн за рахунок звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки ВАЗ, модель 21154, 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий седан - В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.
Відповідно до договору, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення заставодержателем договору купівлі продажу предмету застави від імені заставодавця.
Довіреністю від 23 травня 2014 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е. В. ОСОБА_1 уповноважив ПАТ КБ "ПриватБанк" бути його представником при вирішенні питань, пов`язаних з відчуженням (продажем або обміном) автомобіля марки ВАЗ, модель 21154, 2007 року випуску, № кузова: НОМЕР_1, тип ТЗ легковий седан В; реєстраційний номер НОМЕР_2 ; проводити технічні дослідження щодо ціни та технічного стану автомобіля; укладати договори купівлі-продажу, обміну, дарування, застави, визначати ціну та інші умови; знімати з обліку в органах ДАІ; одержувати належні йому гроші, виконувати інші дії необхідні для виконання цієї довіреності.
Згідно даних довідки від 13 листопада 2015 року за №30.1.0.0/2-20151110/2021 заставний автомобіль реалізовано 08 жовтня 2014 року. На рахунок, відкритий для погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110249 від реалізації автомобіля зараховано кошти в розмірі 53 500 грн, з яких 20 796,74 грн пішли на погашення тіла кредиту; 32 383,37 грн на погашення відсотків; 319,89 грн на оплату проведення судової експертизи.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість за кредитним договором відповідача на час звернення до суду з даним позовом, тобто на 31 березня 2015 року становить: 17 486,19 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 108 866,87 грн нарахована пеня. Доказів у спростування наведеного розрахунку апелянтами не надано.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21 травня 2018 року справу № 456/1747/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.
Відповідно до частини четвертої статті 591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про заставу" у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.