Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 757/33436/14-ц
провадження № 61-11339св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Піддубна Ольга Володимирівна, на постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що між нею та ОСОБА_2 09 грудня 1992 року укладено шлюб. За час перебування у шлюбі, за спільні кошти вони придбали таке майно: квартиру АДРЕСА_1, машиномісце АДРЕСА_3 , гаражний бокс АДРЕСА_8, земельну ділянку АДРЕСА_5, площею 0,048 га, для ведення садівництва, автомобіль "Honda CR-V", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 157,82 кв. м.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Позивач зазначає, що при набутті у власність вказане майно оформлялося на відповідача, який добровільно це майно поділити не бажає.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частини: квартири АДРЕСА_1 ; машиномісця АДРЕСА_3 ; гаражного боксу АДРЕСА_8; нежитлового приміщення енергообслуговуючого блоку "Д", загальною площею 157,82 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 ; земельної ділянки АДРЕСА_8, площею 0,048 га, для ведення садівництва, залишивши у власності відповідача по 1/2 частини зазначеного вище нерухомого майна.
Просила стягнути з відповідача компенсацію в розмірі 150 250 грн за 1/2 частини автомобіля "Honda CR-V", 2008 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, залишивши вказаний автомобіль у власності відповідача.
Також у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь 1/2 частини грошей за депозитними договорами:
- SAMDN25000723740995, рахунок НОМЕР_5, у сумі 14 035,01 доларів США;
- SAMDN27000723740996, рахунок НОМЕР_6, у сумі 2 219,61 доларів США;
- SAMDN25000733406192, рахунок НОМЕР_7, у сумі 10 000,00 доларів США, всього 13 127,31 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 13 липня 2017 року становить 341 750,21 грн.
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що квартира АДРЕСА_1 та машиномісце АДРЕСА_3 є його особистою приватною власністю, так як зазначене нерухоме майно придбане за особисто ним позичені кошти.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив визнати його особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_1 .
Просив поділити спільно набуте у шлюбі майно, яке зареєстровано за позивачем, а саме: автомобіль "Daewoo Matiz 796", вартістю 82 500 грн, виділивши його в натурі ОСОБА_1, та залишити за нею у власності, стягнувши з неї на його компенсацію 1/2 частини вказаного автомобіля в сумі 41 250 грн, та стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1/2 частини грошових коштів, які були внесені нею за депозитним договором в АБ "Національні інвестиції".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року у складі судді Новака Р. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частини гаражного боксу АДРЕСА_8, та право власності на 1/2 частини гаражного боксу АДРЕСА_8 - за ОСОБА_2 .
У порядку поділу майна подружжя виділено в натурі зі складу спільного сумісного майна автомобіль "Honda CR-V", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_8, та залишено за ним у власності автомобіль "Honda CR-V", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
У порядку поділу майна подружжя виділено в натурі зі складу спільного сумісного майна автомобіль "Daewoo Matiz 796", вартістю 82 500,00 грн, виділено в натурі ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_9, та залишено за нею у власності автомобіль "Daewoo Matiz 796", реєстраційний номер НОМЕР_10 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 123 235 грн компенсації різниці у вартості виділених сторонам автомобілів.
Визнано в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частини нежилого приміщення енергообслуговуючого блоку "Д" площею 157,82 кв. м, за адресою: АДРЕСА_8, за ОСОБА_1 та на 1/2 частини нежилого приміщення енергообслуговуючого блоку "Д" площею 157,82 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 літ АДРЕСА_8 за ОСОБА_2 .
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини грошей за: депозитним договором SAMDN25000723740995, рахунок НОМЕР_5 в сумі 14 035,01 доларів США; депозитним договором SAMDN27000723740996, рахунок НОМЕР_6 в сумі 2 219,61 доларів США; депозитним договором SAMDN25000733406192, рахунок НОМЕР_7 в сумі 10 000,00 доларів США, всього - 13 127,31 доларів, що згідно з курсом Національного банку Українистаном на 13 липня 2017 року становить 341 750 грн 21 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_8, квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна 21 квітня 2008 року за ОСОБА_2
Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_8, машиномісце АДРЕСА_3 .
У порядку поділу майна подружжя виділено в натурі зі складу спільного сумісного майна ОСОБА_2 автомобіль "Honda CR-V", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_8, та залишено за ним у власності автомобіль "Honda CR-V", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .
У порядку поділу майна подружжя виділено в натурі зі складу спільного сумісного майна автомобіль "Daewoo Matiz 796", вартістю 82 500 грн, виділено в натурі ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_9, та залишено за нею у власності автомобіль "Daewoo Matiz 796". У задоволенні інших позовних вимог зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги в частині визнання права на 1/2 частини грошових коштів, що знаходяться на депозитних рахунках відповідача у справі ОСОБА_2, підлягають задоволенню, оскільки зазначені збереження були накопичені сторонами під час шлюбу та були наявні на рахунках відповідача на час припинення шлюбних відносин - грудень 2013 року, а тому позивач ОСОБА_1 має право на 1/2 частини вказаних коштів у розмірі 13 127,31 доларів США.
Визначаючи гривневий еквівалент вказаної суми, - 341 750 грн 21 коп., суд виходив із того, що вказана сума в національній валюті підлягає стягненню станом на час подачі позову - 13 липня 2017 року.
Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, про визнання спільним сумісним майном квартиру АДРЕСА_1, машиномісця АДРЕСА_3 і поділ його між подружжям та задовольняючи позовні вимоги відповідача ОСОБА_2 про визнання вказаного нерухомого майна особистою приватною власністю ОСОБА_2, мотивував своє рішення тим, що відповідачем у справі ОСОБА_2 суду надані докази того, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 та машиномісце № 272, яке розміщене в напівпідземному паркінгу в будинку АДРЕСА_3, придбані за особисто ним позичені кошти, у поверненні яких позивач ОСОБА_1 участі не брала.
Ухвалюючи вказане рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання вказаного майна спільним сумісним майном, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи відповідача в частині того, що вказане майно було придбане ним на позичені у ОСОБА_4 грошові кошти.
Вирішуючи спір в частині визнання за позивачем в порядку поділу майна подружжя права власності на 1/2 частини земельної ділянки АДРЕСА_8 площею 0,0478 га для ведення садівництва, суд мотивував свій висновок тим, що згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", відповідно до положень статей 81, 116 Земельного кодексу України, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільним сумісним майном квартири АДРЕСА_1 та машиномісця АДРЕСА_3 , визнання за нею права власності на 1/2 частини вказаного майна та в частині поділу грошових коштів на депозитних рахунках, а також в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання вказаного майна особистою власність ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову.
Позов ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та права власності на 1/2 частини машиномісця АДРЕСА_3 та в частині поділу грошових коштів на депозитних рахунках задоволено.
У порядку поділу визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та визнано право власності на 1/2 частини вказаної квартири за ОСОБА_2 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини машиномісця АДРЕСА_3 та визнано право власності на 1/2 частини вказаного машиномісця за ОСОБА_2
Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_1 та машиномісця АДРЕСА_3 особистою приватною власністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини грошей за депозитним договором SAMDN25000723740995, рахунок НОМЕР_5 в сумі 14 035,01 доларів США; за депозитним договором SAMDN27000723740996, рахунок НОМЕР_6 в сумі 2 219,61 доларів США; за депозитним договором SAMDN +25000733406192, рахунок НОМЕР_7 в сумі 10 000,00 доларів США, всього 13 127,31 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 20 грудня 2018 року становить 363 889,03 грн.
В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що квартира АДРЕСА_1, машиномісце АДРЕСА_3 придбані ОСОБА_2 за особисто ним позичені кошти, наявність у подружжя спільних боргових зобов`язань є лише підставою для їх поділу, а не визнання за одним із подружжям прав на частину спільного сумісного майна.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав про те, що визначаючи гривневий еквівалент вказаної суми 341750,21 грн, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вказана сума в національній валюті підлягає стягненню станом на час подачі позову 13 липня 2017 року, а не на день ухвалення рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Піддубна О. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_1 та машиномісця АДРЕСА_3 особистою приватною власністю та в частині поділу цієї квартири та машиномісця по 1/2 частини між позивачем та відповідачем та просить у цій частині залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року в інших частинах заявлених позовних вимог заявником не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядається.