Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 619/756/16-ц
провадження № 61-20211св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року у складі судді Якименко Л. О. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Міненкової Н. О., Бездітка В. М., Пономаренко Ю. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімʼєю без реєстрації шлюбу, зміни черговості отримання права на спадщину, визнання права власності на 61/100 частину житлового будинку у порядку спадкування, визнання права користування 61/100 частиною житлового будинку.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що протягом 18 років він проживав з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у належній їй на праві власності 61/100 частині житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У період спільного проживання між ним та ОСОБА_3 склалися усталені відносини, притаманні подружжю, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та разом вирішували питання життєдіяльності сім`ї, зокрема здійснювали поточний ремонт помешкання, купували у кредит побутову техніку, піклувалися один про одного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилася спадщина на 61/100 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, яку прийняв ОСОБА_2, як спадкоємець другої черги за законом.
Посилаючись на наведене, а також те, що він протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав всіляку допомогу спадкодавцеві, пенсії якої було замало, щоб забезпечувати себе самостійно, з огляду на, що наявні передбачені частиною другою статті 1259 ЦК України підстави для зміни черговості спадкування, просив: встановити факт його проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом 18 років до 12 жовтня 2015 року; змінити черговість одержання права на спадкування на ІІ чергу спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 ; визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на 61/100 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, та право користування зазначеною частиною житлового будинку.
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення та визнання права власності на житлові будинки з надвірними будівлями у порядку спадкування за законом.
Зустрічну позовну заяву мотивував тим, що померла ОСОБА_3 була його рідною cестрою, він, як спадкоємець другої черги за законом у встановленому законом порядку прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті сестри, зважаючи на відсутність спадкоємців першої черги спадкування.
ОСОБА_1 ніколи не проживав разом із ОСОБА_3 однією сім`єю, був наймачем будинку АДРЕСА_1, у якому проживав разом зі своєю цивільною дружиною та сином, у той час як ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існували суперечки щодо порядку користування будинком АДРЕСА_1, оскільки наймач змінив вхідні замки та не пускав померлу до вказаного будинку.
Він не може оформити свідоцтво про право на спадщину за законом з огляду на відмінність у написанні його прізвища та прізвища спадкодавця у свідоцтві про смерть, у якому її прізвище вказано як " ОСОБА_3 ", у свідоцтві про народження - " ОСОБА_3 ", у дипломі про освіту - " ОСОБА_3 ", а його прізвище, відповідно до свідоцтва про народження та в паспорті громадянина України - " ОСОБА_2 ".
Посилаючись на наведене, а також на те, що відповідач втратив право на користування житловим приміщення з підстав, визначених статтями 71, 72 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), просив: встановити, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є його рідною сестрою; визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті
ОСОБА_3 право власності на 61/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим будинком з надвірними спорудами, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, та виселити його із зазначеного житлового будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 січня
2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідним братом
ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виселено ОСОБА_1 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 61/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2, у порядку спадкування за законом.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю ОСОБА_1 спільного проживання з ОСОБА_3, як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період, зазначений у позовній заяві, наявності фактичних шлюбних відносин між ним та померлою ОСОБА_3 . З досліджених судом доказів, зокрема матеріалів перевірок за заявами ОСОБА_1, ОСОБА_8 до Дергачівського районного відділу Головного управління МВС України у Харківський області за 2011-2015 роки, показів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . встановлено, що ОСОБА_1 проживав у спірній частині домоволодіння АДРЕСА_1, як його наймач з цивільною дружиною ОСОБА_10, похресницею
ОСОБА_3 , з якою у них у 2006 році народився син ОСОБА_11 .
Ураховуючи, що ОСОБА_2 надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що померла ОСОБА_3 є його рідною сестрою, а також у встановлений законом шестимісячний строк після її смерті прийняв спадщину, суд першої інстанції вважав обгрунтованими вимоги про встановлення родинних відносин між ОСОБА_2 і спадкодавцем ОСОБА_3, та визнання за ним у порядку спадкування за законом права власності на спадкове майно. Оскільки після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_1 втратив правові підстави для проживання у будинку АДРЕСА_1, суд першої інстанції вважав обгрунтованими вимоги ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 зі спірного житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2017 року апеляційну скарну ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року скасовано в частині задоволених вимог про виселення ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 та ухвалено у цій частині нове рішення суду, яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 .
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зміни черговості отримання права на спадщину, визнання права власності на 61/100 частину житлового будинку у порядку спадкування та визнання права користування 61/100 частиною житлового будинку та задовольняючи вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на житлові будинки з надвірними будівлями у порядку спадкування за законом, суд першої правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому у цій частині відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про виселення ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 та ухвалюючи у цій частині нове рішення суду про відмову у їх задоволенні, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не навів обгрунтування правових підстав виселення
ОСОБА_1 та не звернув увагу, що на дату звернення до суду із зустрічним позовом про виселення ОСОБА_1 зі спірного житлового приміщення та визнання його таким, що втратив право користування ним, ОСОБА_2 не набув статусу власника будинку, а тому не мав правових підстав порушувати питання про виселення особи, яка вселилася до будинку з дозволу його попереднього власника.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області
від 24 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Харківської області
від 04 квітня 2017 року у частині вирішення його вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з, зміни черговості отримання права на спадщину, визнання права власності на 61/100 частину житлового будинку у порядку спадкування та визнання права користування 61/100 частиною житлового будинку, і ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про недоведеність факту його проживання разом ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2003 року по 12 жовтня 2015 року, зважаючи, що наявні у матеріалах справи докази, які у своїй сукупності доводять протилежне і не були спростовані відповідачем, зокрема покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 ,
ОСОБА_15 , ОСОБА_16, а також наявність доказів на підтвердження спільного придбання побутових приладів та здійснення позивачем розрахунків за надані комунальні послуги. Крім того, суди не взяли до уваги, що з листопада 2006 року він був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_3, яка знялася з реєстрації у спірному домоволодінні лише у липні 2015 року. Беручи до уваги покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , суди не звернули увагу на тривалі неприязні стосунки між ними, заявником та померлою, що вплинуло на достовірність їх показань.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Рух справи у суді касаційної інстанції
10 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.