Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 523/500/16-ц
провадження № 61-27729св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач 1 - ОСОБА_2,
відповідач 2 - ОСОБА_3,
відповідач 3 - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року у складі судді Малиновського О. М. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Сєвєрової Є. С., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що в зв`язку з неналежним виконання кредитного зобов`язання у відповідачів перед ПАТ КБ "ПриватБанк" виникла заборгованість за кредитним договором від 18 січня 2007 року у розмірі 436 705, 17 доларів США.
Від указаної заборгованості позивач просив не враховувати суму в розмірі 112 306, 20 доларів США, яка була стягнута рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 червня 2010 року. Різниця склала 324 398, 97 доларів США.
Разом з тим, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість, яка за період з 15 жовтня 2009 року по 07 грудня 2015 року склала 109 030, 64 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України від 07 грудня 2015 року складає 2 577 484, 33 грн, та складається з наступного: 3 308,55 доларів США - заборгованість за кредитом; 91 218,09 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 14 504,00 доларів США заборгованість за комісією за користування кредитом, яку банк просив стягнути із відповідачів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що відповідачі свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконали, однак з позовом до суду банк звернувся із пропуском строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що кредитором не змінювався строк виконання основного зобов`язання, кредитний договір не припинено та не розірвано, сторонами визначено строк виконання зобов`язання до 18 січня 2027 року, суди першої та апеляційної інстанцій не застосували положення статей 611, 1054 ЦК України та неправильно застосували вимоги статей 526, 599, 1048 ЦК України, унаслідок чого дійшли хибного висновку про відмову у задоволенні позовних, оскільки наявність судового рішення не припиняє зобов`язання за кредитним договором, не звільняє боржника від відповідальності й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій. Крім того, судами не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, відповідно до якої проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі № 523/500/16-ц і витребувано її з Суворовського районного суду м. Одеси.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
21 травня 2018 року справу № 523/500/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у вкладі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року справу № 523/500/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 18 січня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав кредитні грошові кошти у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у розмірі 98 000,00 доларів США на споживчі цілі, та у розмірі 19 640,00 доларів США на оплату страхових платежів в порядку передбаченого пунктами 2.1.3, 2.2.7 договору, зі сплатою 0,84 % на місяць за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,2 % від суми виданого кредиту, щомісячно.
Відповідно до умов кредитного договору, у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, кредитор з власної ініціативи має право змінити умови договору та вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, винагороди і процентів за його користування (пункт 2.3.3 договору).
З метою належного виконання прийнятих на себе кредитних зобов`язань, які виникли у ОСОБА_2, між ЗАТ КБ "Приват Банк" і ОСОБА_3, ОСОБА_4, з кожним окремо, 18 січня 2007 року укладено договори поруки за умовами яких останні прийняли на себе зобов`язання відповідати, як поручителі, за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 Зазначеним договором встановлена солідарна відповідальність боржника і поручителя перед кредитором.
У зв`язку з невиконанням прийнятих на себе зобов`язань позивач звертався до суду та рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 червня 2010 року по справі № 2-1431/10 позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Южне головне регіональне управління" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та з ОСОБА_3, на користь ПАТ КБ "ПриватБанк", заборгованість у сумі 899 145,89 грн. Судове рішення мотивовано правом банку вимагати дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за них у разі порушення умов договору. Оскільки позичальник та відповідачі свої зобов`язання за укладеними договорами належним чином не виконали, станом на 14 жовтня 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 112306,20 доларів США, що еквівалентно 899145,89 грн., з яких заборгованість за кредитом - 95647,11 доларів США (765763,87 грн.), заборгованість по процентам за користування кредитом - 11719,74 доларів США (93830,58 грн.), заборгованість по комісії за користування кредитом - 1960 доларів США (15692,15 грн), пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором - 2979,35 доларів США (23853,27 грн.).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.