Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 365/317/16-ц
провадження № 61-18992св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Селянське фермерське господарство "Риск",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Згурівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року у складі судді Хижного Р. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Савченка С. І., Іванової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Селянського фермерського господарства "Риск" (далі - СФГ "Риск") про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості.
Позов обгрунтований тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2010 року № 210, який відділ Держкомзему у Згурівському районі зареєстрував 02 липня 2012 року. Відповідач не виконує належним чином зобов`язання за договором щодо орендної плати, а саме не виплатив їй орендну плату за 2014 та 2015 роки у встановлений договором строк, - до 31 грудня поточного року. Невиплата орендної плати є порушенням пунктів 1, 24, 27 договору оренди, порушує права позивача як орендодавця та є підставою для розірвання договору оренди. Просила стягнути із СФГ "Риск" на свою користь заборгованість з орендної плати у розмірі 9 106, 26 грн, інфляційні втрати - 1 960, 48 грн та три проценти річних - 214, 78 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині про стягнення з СФГ "Риск" на її користь заборгованості з орендної плати за договором оренди землі у розмірі 9 106,26 грн, інфляційні втрати -1 960, 48 грн, трьох процентів річних - 214, 78 грн, у цій частині провадження у справі закрито. У вимозі ОСОБА_1 до СФГ "Риск" про розірвання договору оренди землі відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що затримання орендної плати позивачу за 2014 - 2015 роки не має систематичного характеру, а тому підстав для розірвання договору оренди відсутні.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що затримання орендної плати позивачу за 2014 та 2015 роки не є систематичною несплатою орендної плати, оскільки затримання її виплати відповідачем фактично пов`язане з відмовою позивача від її отримання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Згурівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
13 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження.
18 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з розпорядженням від 07 червня 2019 року № 634/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач перерахував позивачу орендну плату за землю за 2014 та 2015 роки. Суди не надали оцінки листу СФК "Риск", адресованому позивачу, щодо утримання з орендної плати за 2015 рік вартості послуг адвоката.
Згідно з договором оренди кінцевою датою розрахунку є 31 грудня поточного року.
Відповідач підтвердив, що остання виплата за договором здійснена 31 грудня 2013 року.
Протягом двох років відповідач систематично не виплачував позивачу орендну плату.
Аргументи інших учасників справи
Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 01 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та СФГ "Риск" укладено договір № 210 оренди земельної ділянки площею 3,5158 га, кадастровий номер 3221986400:07:017:0007, який зареєстровано відділом Держкомзему у Згурівському районі 02 липня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 322190004001562 (а. с. 10).
Відповідно до пунктів 6, 7 договору оренди орендна плата встановлена в розмірі 5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції та має вноситись до 31 грудня поточного року.
Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки така оцінка земельної ділянки площею 3,5158 га, кадастровий номер 3221986400:07:017:0007, що належить позивачу, становить за 2014 рік - 80 978, 29 грн, а за 2015 рік - 101 146, 95 грн (а. с. 13, 14).
Відповідно до довідок СФГ "Риск" від 07 червня 2016 року та від 01 листопада 2016 року орендна плата за договором оренди за 2014 рік становить 4 207, 94 грн, у тому числі податок з доходів фізичних осіб - 631, 19 грн, а за 2015 рік - 5 057, 35 грн, у тому числі податок з доходів фізичних осіб - 758, 60 грн, військовий збір - 75, 86 грн (а. с.74, 85).
Із часу укладення договору оренди і до 2014 року позивач ОСОБА_1 отримувала орендну плату своєчасно та в повному обсязі в касі СФГ "Риск". Однак за 2014 рік та 2015 рік позивач орендну плату своєчасно не отримала.
24 березня 2015 року СФГ "Риск" надіслало на адресу ОСОБА_1 лист про те, що вона не зверталася за отриманням орендної плати, договором не передбачено чіткого алгоритму виплати орендної плати, а тому відповідач просив її в найкоротші терміни повідомити, у який спосіб можна виплачувати їй орендну плату (а. с. 44). Цей лист ОСОБА_1 отримала 24 березня 2015 року (а. с.45), однак залишила без реагування.
29 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до СФГ "Риск" із письмовою заявою, в якій зазначала, що відповідач не виплатив їй орендну плату згідно з договором оренди за 2014 та 2015 роки, у зв`язку з чим просила сплатити борг з орендної плати шляхом поштового переказу через Українське державне підприємство поштового зв`язку "Укрпошта". Також позивач запропонувала розірвати договір оренди шляхом укладення відповідних додаткових угод, проекти яких додала. Цю заяву та проекти додаткових угод СФГ "Риск" отримало 01 квітня 2016 року (а. с. 15-21).
Листом від 04 квітня 2016 року СФГ "Риск" повідомило ОСОБА_1 про те, що орендна плата за 2015 рік згідно з умовами договору оренди в розмірі 5 % становить 4 298,75 грн, з якої відповідач утримав судові витрати в розмірі 4 000,00 грн (а. с. 22). Щодо підстав утримання цієї суми, позиція відповідача викладена у надісланій на адресу позивача претензії від 29 вересня 2015 року (а. с. 79).
01 квітня 2016 року СФГ "Риск" надіслало поштовим переказом на адресу ОСОБА_1 орендну плату за 2014 рік, яку позивач отримала особисто 06 квітня 2016 року, що підтверджується квитанцією № 2/0316, листами ЦПЗ № 8 Київської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (а. с. 63, 78, 98), копією повідомлення про переказ (а. с. 97), оригіналом бланка ф.115 (а. с. 94), оригіналом бланка ф.122 на отримання грошового переказу (а. с. 95).
Частину орендної плати за 2015 рік у розмірі 298,75 грн позивач отримала у квітні 2016 року.
Іншу частину орендної плати за 2015 рік у сумі 4 000,00 грн відповідач направив ОСОБА_1 електронним грошовим переказом, проте вона відмовилась від її отримання, що підтверджується копією фіскального чека (а. с. 49) та копіями довідок ЦПЗ № 8 Київської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (а. с. 60, 76).
01 листопада 2016 року ОСОБА_1 направила на адресу СФГ "Риск" грошові кошти у сумі 10 700,00 грн як помилково отримані, що підтверджується копією фіскального чека (а. с. 86).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Європейський суд з прав людини, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine); "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення від 10 грудня 1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) (рішення від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine).
У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, щозахист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.