ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 46/603
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуя О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.,
за участю представників:
Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - Мануілова Я.І.,
Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Ербелідзе А.О.,
Компанія "Momentum Interprises (Eastern Europ) Limited", Лімассол Кіпр - не з`явився,
Кабінет Міністрів України - не з`явився,
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Лисенко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019
(головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2011
(суддя Омельченко Л.М.)
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (правонаступник дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України")
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Компанія "Momentum Interprises (Eastern Europ) Limited", Лімассол Кіпр,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача 1) Кабінет Міністрів України, 2) Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання договору укладеним,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з відпусткою суддів Студенця В.І., Кондратової І.Д. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.08.2019, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
2. Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до суду з позовом до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання укладеним договору зберігання природного газу № 658/10/ін. від 05.05.2010 у запропонованій позивачем редакції.
3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства, ухиляється від оформлення договірних відносин щодо зберігання природного газу, видобутого позивачем за договором № 999/97 про спільну діяльність від 24.12.1997 в січні - березні 2008 та в січні - березні 2010 року, який був переданий в газотранспортну систему відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 у справі 46/603, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 позовні вимоги задоволено. Визнано укладеним договір № 658/10/ін зберігання природного газу від 05.05.2010 між ВАТ "Укрнафта", як учасником договору про спільну діяльність №999/97 від 24.12.1974 між ВАТ "Укрнафта" й Компанією "Momentum Interprises (Eastern Europ) Limited", та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.
5. Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що відповідач безпідставно ухиляється від укладення з позивачем договору зберігання природного газу, видобутого позивачем у січні - березні 2008 та у січні - березні 2010, та переданого у газотранспортну систему відповідача.
6. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними у рішенні місцевого суду. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обсяг природного газу, переданого позивачем відповідачу, підтверджений листами відповідача №6796/64-004 від 23.06.2009 та № 7673/64-004 від 05.07.2010, а також висновками судової експертизи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 14.06.2019 АТ "Укртрансгаз", а 24.06.2019 АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулись з касаційними скаргами, у яких просять рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
8. Касаційні скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій: безпідставно не врахували, що позивачем не було направлено на адресу відповідача будь-якої пропозиції щодо укладення договору зберігання природного газу в редакції прохальної частини позовної заяви; дійшли помилкового висновку про підтвердження факту передачі позивачем відповідачу природного газу в обсягах, зазначених у проекті спірного договору.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. ПАТ "Укрнафта" подало відзив на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз", у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.
10. В подальшому до Верховного Суду від ПАТ "Укрнафта" надійшло повідомлення, у якому останній, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" співпадають з касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз", повідомило, що заперечення на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" є аналогічними заперечення, викладеним у відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз".
11. 08.10.2019 2019 АТ "Укртрансгаз" було подано додаткові пояснення, у яких наведено додаткові підстави для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій.
12. ПАТ "Укрнафта" подало пояснення, у яких заперечує проти додаткових пояснень АТ "Укртрансгаз".
13. Надавши оцінку поданим АТ "Укртрансгаз" додатковим поясненням, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що такі пояснення фактично є доповненням до касаційної скарги, які подані з порушенням приписів ст. 298 ГПК України, а саме поза межами строку на касаційне оскарження.
14. Таким чином, з урахуванням приписів ст. 298 ГПК України Верховний Суд не враховує такі доповнення АТ "Укртрансгаз".
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
15. Відповідно до даних Національної комісії регулювання електроенергетики України (станом на момент виникнення спірних правовідносин) єдиним підприємством на материковій території України, яке має ліцензію на право провадження господарської діяльності зі зберігання природного газу в підземних сховищах газу, які знаходяться на його балансі, є ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".
16. 06.05.2010 ВАТ "Укрнафта" в особі відокремленого структурного підрозділу (філії) Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" як управляючим за договором № 999/97 про спільну діяльність від 24.12.1997, листом № юр/2061 від 05.05.2010 направлено відповідачу проект договору №658/10/ін зберігання природного газу від 05.05.2010.
17. Даний лист та проект договору відповідач отримав 11.05.2010, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.
18. Відповідач договір зберігання природного газу № 658/10/ін від 05.05.2010 не підписав, протокол розбіжностей не склав, відмови від договору позивачу не надіслав.
19. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просив визнати укладеним договір зберігання природного газу № 658/10/ін від 05.05.2010 в редакції проекту договору, викладеного у прохальній частині позовної заяви.
20. Згідно з п. 2.1 проекту договору № 658/10/ін зберігання природного газу від 05.05.2010 (викладеного у прохальній частині позовної заяви): поклажодавець на підставі цього договору передає зберігачу газ на зберігання в обсязі 26532,726 тис. м. куб., з яких:
2.1.1. 16495,952 тис. м. куб. природного газу, що видобутий у січні - березні 2008 року та переданий в газотранспортну систему та який поклажодавець планує передати на зберігання в ПСГ;
2.1.2. 10036,774 тис. м. куб. природного газу, що видобутий у січні - березні 2010 року та переданий в газотранспортну систему та який поклажодавець планує передати на зберігання в ПСГ;
2.1.3. інші обсяги газу, які поклажодавець планує видобути та передати зберігачу для зберігання в ПСГ протягом дії даного договору та/або прийняти від третіх осіб.
21. Згідно з проектом договору від 05.05.2010 (викладеного у прохальній частині позовної заяви) вартість послуг зберігача за зберігання природного газу визначено згідно з нормативно-правовим актом, яким встановлені тарифи на послуги відповідача, а саме, відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про затвердження тарифу на послуги з зберігання природного газу у підземних сховищах газу для ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" від 11.05.2006 № 575.
22. У запропонованому у прохальній частині позовної заяви проекті строк дії договору встановлений: в частині зберігання газу - до 15.04.2011, в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання позивачем своїх зобов`язань за даним договором.
Позиція Верховного Суду
23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справі, які з`явились у судове засідання, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
24. За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
25. Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам законодавства, враховуючи наступне.
26. У ч. 2 ст. 16 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належить і визнання права (п. 1 ч. 2 ст.16 ЦК України).
27. Зазначений в ч. 2 ст. 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
28. Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
29. Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.