Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 202/7834/17
провадження № 51-8526км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Данько Д.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Кожухаря В.М. на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040000000272, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Олександрівка Дніпропетровської області, жителя м. Дніпра, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі п. "д" ст. 1 Закону України від 22 грудня 2016 року "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначених йому основного та додаткового покарань за цим вироком.
Цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь останнього 56 653,78 грн та 200 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 25 травня
2014 року близько 18:30 в Індустріальному районі м. Дніпра на вул. Маршала Малиновського зі сторони вул. Стрілкової в напрямку мосту № 2 (Новий міст), рухаючись на автомобілі ВАЗ-21061, (державний номерний знак НОМЕР_1 ), грубо порушуючи вимоги п. 18.1, п.п. "б" п. 12.9 та дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху вчинив на пішохідному переході наїзд на малолітнього ОСОБА_3, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 05 липня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Кожухар В.М. просить судові рішення щодо
ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. На думку захисника, розмір матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає стягненню
із засудженого, є завищеним. Зазначає, що позивач не навів доказів застосування ліків та лікарських засобів саме потерпілим. Вважає, що витрати, які плануються на лікування потерпілого, а також його реабілітацію, стягнуто безпідставно.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Данько Д.О. вважала, що касаційна скарга захисника Кожухаря В.М. задоволенню не підлягає, просила судові рішення залишити без зміни.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 зазначеної норми суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як видно зі скарги, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та кваліфікація його дій у скарзі захисника не оспорюються.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Доводи захисника щодо завищеного розміру стягнення з нього коштів у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди законному представнику неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.